Глава 5.Генріх

Ось вже 11:20.Я перед дверима аудиторії і не дуже хочу заходити туди.Я не готова до зустрічі з новим деканом,та вже нічого не зробиш.

Двічі постукала і ввійшла.Побачила одногрупників і нашого нового декана.В мене не було слів.Чого він такий молодий і можливо трошки красивий?Приблизно років 40.Так,я знову десь далеко,а не тут.

—Добрий день.Я дуже вибачаюсь за запізнення.Можна сісти?

—Для початку,ви б могли сказати,як вас звати чи вас на етиці нічого не вчать.Хоча не потрібно,витрачати свої сили,я й так знаю,що вас звати Шварц Валерія.Вже наслуханий про вас від одногрупників.Можете сідати,я не маю бажання витрачати на вас свій час.

—Ще раз вибачте!—Господи!Моє серце зараз вистрибне.Що ж я буду робитиии?Це не та людина,що піде назустріч через якесь прохання.

—І так,мій діалог з вами,дорогі мої студенти,закінчився.Не забудьте про те,що я вам казав.Чекаю завтра вас о 9 біля університету.Дякую за увагу!

Він,напевно,зробив зараз це навмисно.Підійти ще раз вибачитись,чи не треба?Валері,прокинься!Це не та людина,що піде назустріч.Треба розпитати в когось про нього.

—Макссс,Макс.....Макс почекай!

—Привіт!Ти чого запізнилася?Оце ти завдала вогню!Молодець,дай тебе поцілую

—Привітик!А я дозволяла цілувати?Губи забери свої

—Ахааах...що ти хотіла,бо мене з Вікою зараз побачення

—Що казав наш новий декан?Куди ми завтра йдемо?

—Генріх Вікторович,казав багато всього.Це було неважливо.Головне,що завтра,ми йдемо в якийсь центр,де будемо шукати собі місця стажування на два тижня!Спонсор цього центра є якийсь німець і Генріх з ним знайомий!Все я біжууууу,Віка мене чекає.Не забудь,за подяку я чекаю поцілунок!

Макс,як завжди дуже багато сказав,але нічого,що маємо,те маємо.Але що за стажування у вересні?Невже Макс описав центр в якому,я працюю?В нас теж є німецький спонсор,який є батьком нашого директора-Ісаака Вікторовича.Господи,хоча б завтра не запізнитися.Все біжу додому і потім на роботу.Добре,що сьогодні працюю лише до десятої.