Рідне ластовиння

Спільний біль

Від тебе мов космічна далечінь,

Простягнуте невичерпне чекання.

Здається близько, хоч би камінь кинь.

Але таки нарізно існування.

 

«Ти дивним став! , – кажу без натякань.

Не те, що дивовижним. Просто дивним.

Свій стримую язик від нарікань,

Втупивши в погляд твій, що пахне зимним.

 

І відчуваю біль твій. Хоч здаля.

Та не тому, що я така хороша

До всіх людей. Це просто. Знаю я,

Що спільний біль нам душі запорошив.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше