Рідне ластовиння

Я прийду сама

Чи можна втекти від себе,

Від важких турботних думок,

Що як на злість так і йдуть до тебе.

Пришвидшений мають крок.

 

Чорнило погано пише,

Тому, що слова всі не ті.

І тільки малюнок над віршем залишить

Рум’яні підказки густі.

 

Погано? Скажи, це погано,

Що в свято чи в будень день,

Серце зривається враз неслухняно

Будильником дінь-ділень.

 

Я все розумію чудово.

Це – ти. Тільки ти і ти!

Все пальцями хрускаю руки нервово,

Візьми у свої світи.

 

Поклич! Я піду. Хоч знаєш,

Не зви, я прийду сама.

В замріянім світі мене зустрічаєш.

Прощавай затяжна зима.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше