Рідне ластовиння

Не тямлю я

Нехай зима, нехай надворі лютий

І вітер голчасто-ікластий б’є.

А погляд мій до тебе все прикутий,

Ковтаю ніжне дихання твоє.

 

Не натягну пальчатки рукавиці,

Заклякли пальці в холоднечі мук.

Це, зрештою, самісінькі дрібниці,

Аби мені торкнутись твоїх рук.

 

Аби до тебе, хоч на мить хвилину,

Аби лишень почути голос твій.

Не тямлю я… Люблю… До тебе лину.

Іди до мене! Поцілуй! Не стій.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше