1 розділ

Все, що написано нижче – цілковита вигадка автора. Будь-які збіги з певними людьми чи подіями – випадкові.

– Богдане, в тебе така гарна коса… – захоплювалась молоденька журналістка довгим волоссям вісімнадцятирічного хлопця. – Будь-яка дівчина позаздрить. Ти що, ніколи не стригся?

Юнак аж ніяковів від такої пильної уваги худорлявої короткостриженої журналістки в синій блузі унісекс. Вона променилася впевненістю: лише якась дещиця косметики на личку, зате волосся було ретельно вирівняне плойкою і добряче зафіксоване лаком у химерну зачіску. Праву руку дівчини від плеча й до зап’ястка оперізувало татуювання у вигляді виноградної лози. А проколовши одного разу мочки вух, вона так уподобала пірсинг, що на кожному вусі було по кілька сережок, ще й у носі одна поблискувала.

– Так, я жодного разу не стригся, – підтвердив юнак.

– А в школі дражнили?

– Траплялося. Та після кількох прийомчиків карате перестали…

Дівчина зацікавлено глянула на співрозмовника: він не був накачаним, його сухуваті м’язи швидше говорили про прихильність до легкої атлетики. Мужністю в силу юного віку ще й не пахло. Але чарівна усмішка, зрідка сором’язливо прослизаючи на миловидному обличчі, пом’якшувала вади тендітної фігури і наявність дівочої коси.

Намагаючись приховати внутрішнє напруження, юнак озирнувся навколо.

У центрі величезної зали, сповненої шуму й метушні телевізійників, панував острівець спокою. Два сірих дивана, стоячи тут один навпроти одного, призначалися для переговорів із запрошеними гостями. Богдан зовсім не так уявляв собі робочі місця творців телевізійного дива. Простора зала не поступалася за метражем торговому комплексу; у ній виднілося безліч офісних столів, розділених на невеликі секції скляними перегородками. Лише за наклеєними на скло роздруківками й антуражу на столах можна було зрозуміти, в якому телевізійному проекті задіяні ті чи інші бджілки цього величезного вулика.

Продюсер невдоволено призупинила запис інтерв’ю і, обіпершись на стіл у монтажній, розпачливо схопилася за голову. Її й без того розпатлана зачіска вкінець втратила свою привабливість. Але у фінальних випусках передачі, коли вся команда забула про дім, м’яку постіль, душ і повноцінний сніданок, це було звично. Ніхто не дивувався, побачивши, як колега чистить зуби чи миє голову в туалеті.

– Подивіться на нього, цей хлопець ні крапельки не цікавий: затиснутий, говорить знехотя, та ще зі своєю цієї косою… ну ніяк на хлопця не схожий. Якби не його зріст і широкі плечі, я б його від  дівчини не відрізнила.  

Жіночка відкотилася на стільці від робочого столу і запитально глянула на двох чоловіків, що сиділи разом з нею в маленькій монтажній кабіні. У кімнатці на шість квадратних метрів було передбачено робоче місце для режисера монтажу та журналіста чи редактора, залежно від того, хто опікуватиметься монтажем чергової передачі.

– Жанно, рибко, якщо тебе хвилює лише коса, то переконаємо хлопця її зістригти, – запевнив головного редактора керівник проекту, повненький і вже лисуватий чоловік за п’ятдесят.

У молодості він був вельми привабливий, схожий на принца зі старих, ще радянських фільмів-казок. Всі його звали лише на ім’я – Олекса, по батькові в принципі не передбачалося. Його пам’ятали як досить-таки популярного телеведучого, але після кількох скандалів він пішов у тінь і став продюсером. І що важливо – телевізійні проекти під його керівництвом були цілком успішними і трималися не один сезон.

Ось і нинішній «Супермаг» уже кілька сезонів тримався в топі глядацьких симпатій. Та на завершення чергового сезону продюсери каналу вирішили ввести ще одного персонажа. І найцікавіше, що за цим процесом слідкує сам Особіст. Ніхто не знає його імені й прізвища, посади та й взагалі будь-яких відомостей про те, звідки він з’явився. Але перед цією людиною схилялися всі поголовно, від керівництва до прибиральниць. У нього нема не лише імені, але й зовнішність якась непримітна: варто було йому піти, як ніхто не міг зв’язати й кількох слів для опису вигляду цієї таємничої людини.

– Олексо, ти ж розумієш, що справа не в косі. Кастинг давно в минулому, основний відбір закінчений, ми вже знімаємо фінальні серії з п’ятьма фіналістами, а тут трах-бах – новенький.

– Ти хоч і на телебаченні працюєш, але телевізор не дивишся, а про нього вся Україна гуде. Хлопець, подивившись новини, подзвонив у поліцію і безпомилково вказав, де викрадачі ховають дітей посла. Між іншим, у пресу спершу дали неправдиву інформацію, та це йому анітрохи не завадило.

– То в нього насправді є здібності? – жінка вже з інтересом дивилася на кандидата.

– Можеш не сумніватися. Після всього цього галасу ніхто не здивується новому конкурсанту. Участь у проекті ми надамо як нагороду хлопцю за порятунок дітей. І до того ж він посилить фінал. Погодься – п’ятірка фіналістів нудна, як оця зачовгана підлога. Вже ні за чим стежити. Ти ж пам’ятаєш сім орієнтирів у журналістиці?

– Секс, скандал, сміх, страх, смерть, сенсація і гроші, – без запинки випалила жінка.