Битва за Острів

Його звали Зак. Земний хлопчина, який однієї місячної ночі потрапив у чудесне озеро на безлюдній території природного заповідника. То був острів, який охороняли справжні морські діви. І звісно, що нікому із них не сподобалось те, що посторонній вдерся на їхню територію.

Ба більше - після цього він отримав магічний дар, і став тим, кого звикли називати "тритон". Морський чоловічок з плавником та риб'ячим хвостом.

Спочатку був страх. Нерозуміння. Боротьба з собою. Бажання показатись лікарю, розповісти рідним про ці жахливі метаморфози...

Та чим довше минало часу, тим більше хлопець приймав себе нового. Учився плавати на глибинах, освоював контроль над водною стихією. Відчував себе особливим.

Та для всього міста і дружнього оточення він так і залишився підлітком, учнем випускного класу та веселим шибайголовою. Був обережним та відповідальним за цю таємницю. Доки не з'явились ті, хто начисто перекреслив його уявлення про світ.

Троє дівиць, які недавно оселились у місті.

Спочатку вони були друзями. Так вже вийшло, що їм відкрилась його справжня суть. Довірився. І вони пообіцяли зберегти секрет. Вони багато допомогли йому, особливо Лайла.

Разом з'їздили на Острів та відкрили вхід до дивної печери, разом сиділи на пляжі та говорили на відверті теми, разом з'ясовували інформацію про цікавий тризубий предмет...

З ними було легко та просто, і Зак вже навіть повірив, що може бути собою справжнім у двох Всесвітах. А вони просто погрались...

Ганяючись за його відвертістю, забули повідомити про свої плани. Промовчали, хто вони. Русалки, які з'явились на суші, аби позбавити його магії. Віроломні, були упевнені, що тритони - вороги, і їх треба знищити за всяку ціну.

"Що ж, хочете війни? Та без проблем", - всередині Зака кипіла небувала злість.

Він придумав план, завдяки якому міг би пошити русалок в дурні. Помста. Велике бажання перемогти керувало ним. Він знав, що не був тим, кого русалки мали б боятись, але не зміг пробачити їхню підлість. І крок за кроком таки став ним. Мстивим хтивим повелителем морської безодні.

Жага пригод привела його до тризубця. Тоді ж він і дізнався, що русалки теж полюють на нього, і вирішив, будь-що не дозволить їм ним володіти.

Тризубець - зброя тритонів. Могутня, жахаюча, смертоносна. І його. Море кликало його. Вважав це своєю почесною місією - позбутись русалок.

І лиш тоді, коли потужний електричний заряд мало не відправив на той світ його подругу, зрозумів, що загрався. Зрозумів, що русалки не відступляться і будуть боротись за своє до кінця. От тільки метою їхньою був не тризубець. А просте невинне бажання повернути свій дім...

Не вірив їм, коли переконували, що тризубець - небезпечний, і здатен убивати. Гадав, що лиш русалок. А Руя була його однокласницею, з якою вперше поцілувався на Хеловінській вечірці. Можливо, вони могли у перший раз погратись в любов, якби не його сутність.

Русалки пішли проти своїх принципів, і допомогли йому врятувати дівчину. А вона все шукала причини та пояснення своєї дивної хвороби, бо не повірила у байки, що розповідав їй Зак. І знайшла.

Злякалась. Не могла усвідомити. Не прийняла правду. Не була поряд.

Звісно, пообіцяла, що нікому не розкаже, і покинула. Поїхала геть від нього. Геть від сонячного узбережжя та можливих перспектив.

За цим послідувала сварка з найкращим другом, який теж поспішив відвернутися. Казав, поки всередині Зака вирує поділ на два життя, то він не може бути спокійним. І ніщо вже не буде, як раніше...

От сидів хлопець у своїй затишній кімнаті і поглядав на осоружний тризубець. Невже він вартий того, аби залишитись самому? Який сенс бути повелителем без радників, друзів та підданих?

На допомогу прийшло вірне, як він думав, рішення. Віддати тризубець тритонам. Чотирьом мешканцям південної частини океану, які відкрили йому очі правдою про існування русалок. Його морським приятелям.

Був ще один вихід. Заховати зброю у її тисячолітньому сховку на Острові, щоб більше її ніхто не знайшов. Та мислімо логічно: якщо знайшов його Зак, то де вірогідність, що хтось інший не випробує долю!

Потім прийшов момент вибору. Зак не хотів, та мусив зробити його. Між двома світами...

* * *

Легенда, у яку свято вірили русалки, розповідає історію двох тритонів Доріана та Акваріуса, котрі проживали у південних теренах Тихого океану більш як століття тому. Вони одного разу звершили магічний ритуал, і поклялися бути відданими друзями один одному навіки.

Та Доріан загордився. Піддався нашіптуванню старших родичів і мало-помалу підняв повстання проти русалок, з якими досі у них панував мир. Він і створив тризубець, призначенням якого було забирати магічну сутність в морських дів.

Пишався собою і хотів одноосібної влади. 

Розгорілась війна, в якій Акваріус став допомагати русалкам. Він абсолютно не поділяв мети друга, і навіть не уявляв, що той може дійти до такого. Тішитись із пролитої крові та безсилля противників. Усьому є межа.

Акваріус не міг дозволити, аби вид русалок зник з лиця моря, бо був іншим. Чесним, мирним та щирим. На якусь частину часу він вдав, що повернувся до своїх, запевнив Доріана у своїй вірності, і... украв тризубець.

Вирішив, що нікому не дано володіти таким сильним козирем. Сховав зброю на одному із островів, де ще не ступала нога людей. Добре замаскував та запечатав сховок магією.

Доріан дізнався. Спершу не повірив, а тоді усілякими вмовляннями став прохати повернути йому тризубець, а там і довершити почате. Акваріус не піддався, а Доріан в пориві люті не став довго церемонитись. Холоднокровно убив, позбавив друга життя без тіні сумніву...

Та це нічого не вирішило, лиш дало науку іншим тритонам, що буває зі зрадниками. Русалки перемогли. Їх, як і раніше, було більше. І з часом вони відстояли своє право на справедливість.

Доріану вже тоді було не до того. Бо зрозумів, що сам зрадив дружбу, і цим прирік себе на страждання. Він доживав віку в печері в товаристві гордої самотності, а коли помирав, то зумів виголосити прокляття.