Світ маленької принцеси

Сьогодні в будинку Кросвальд велика подія. Одинадцятирічна дівчинка Міммі чекала її довгих півроку.

  Зараз повинні були повернутися з відрядження її батьки - мати Дора і батько Річард. Вона раділа, що зможе зібрати свою сім'ю в рідному домі, який скучив за своїми господарями. Міммі вже звикла до довгої відсутності обох батьків.

Причиною всьому була робота.

Річард Кросвальд займався готельним бізнесом і був власником трьох готелів, один з яких перебував у рідному місті Корк, де він жив. Інші ж були розташовані в сусідніх містах. Управління готелями вимагало професійного вміння і великого терпіння. Сер Кросвальд дуже часто затримувався в інших готелях, щоб залагодити різні справи.

Весь бізнес він створив заради сім'ї - дружини і дочки, щоб вони в майбутньому були забезпеченими. Він мріяв, що колись Міммі успадкує його справу і буде успішно сама управляти бізнесом.

Мати Міммі була дуже красивою і значно молодшою за свого чоловіка. Вона любила носити вишукані речі з дорогих бутиків і цілком могла собі це дозволити. Довгі відвідування салонів краси надихали жінку на створення чогось нового і приємного.

Але все змінилося після народження Міммі, коли Дору підвищили на роботі.

 Вона працювала звичайним касиром в турагентстві, а тепер довелося звикати до ролі екскурсовода. Для цього Дора мала багато всього вивчити і вона ж возила своїх туристів спочатку по містах рідної Ірландії, а потім - і за кордон.

З тих пір вона постійно пропадала у відрядженнях і за одинадцять років встигла об'їздити всю Європу.

Для виховання Міммі Річард найняв кілька няньок, а також прибиральницю і слуг для дому. Вілла їхньої сім'ї була величезною, з красивим садом і басейном. Але Міммі частіше бачилася з домробітниками, ніж з батьками.

 Вона була точною копією їх обох, схожою на них і зовнішністю і характером. Батько влаштував дівчинку в престижну школу міста, але якщо говорити начистоту, Міммі не любила вчитися і часто втікала з занять. Зате їй завжди заздрили ті, хто походив з незабезпечених родин.

Адже дівчинка завжди була гарно і вишукано одягнена, ходила з красивими плетіннями на голівці і була власницею чудових ніжно-блакитних оченят.

Справжній скарб та миле дитя...

 Викладачі майже завжди закривали очі на її маленькі витівки через те, що її батько добре їм платив.

Міммі відчувала себе самотньою тільки вдома, у своїй триповерховій віллі. Всі робітники жили в кімнатах на першому поверсі, а решта було в розпорядженні дівчинки. Тому їй доводилося часто і з дому йти до своїх друзів, щоб з ними веселитися.

Улюбленим заняттям Міммі було подорожування. Вона захоплювалася рідним містом, часто гуляла незнайомими вулицями і любила дізнаватися щось нове і привабливе. Вона мріяла, що коли підросте, обов'язково поїде в навколосвітню подорож, а потім буде розповідати людям про нові, раніше нерозвідані місця.

Міммі ледве впізнала маму, тому що останній раз, коли вони бачились, було три роки тому. Спільний обід пройшов чудово. Навіть слуги були раді бачити своїх господарів.

Батько повідомив, що поки нікуди не збирається, мати теж захотіла побути трішки з сім'єю. Подружжя навперебій захоплено розповідали про свої враження і Міммі було так цікаво це послухати...

 Але її радість і щастя змінились в одну мить.

Був уже вечір, коли чоловік і жінка, посміхаючись, поверталися з прогулянки разом з дочкою. Міммі спокійно готувалася до сну, але раптом почула якийсь шум внизу.

 Дівчинка вже в нічному одязі спустилася по сходах на другий поверх.

В коридорі вона побачила батьків, які голосно сперечалися. Підслухавши їхню розмову, Міммі все зрозуміла. І тут поява світла в темному просторі змусила подружжя замовкнути.

Перед ними стояла їхня малолітня дочка.

- Мамо, тату, ви що, більше не подружжя, так? Ви розлучились? - з докором запитала вона.

Дора почала обіймати Міммі та на ходу пояснювати, але дівчинка раптово вирвалася з її рук і зі сльозами помчала геть.

Вона бігла по вечірніх вулицях, не знаючи куди, і їй, якщо чесно, було все одно. Тільки б подалі від ненависного рідного дому.

Біль і велика пустка роз'їдали душу Міммі. Навіщо, ну навіщо вони так з нею вчинили?!

Адже людей рідніше у неї не було і вже не буде. Невже це все?

Її ідеальна картина життя, яку вона будувала роками і чекала батьків, зруйнувалася за один вечір.

Вона так чекала цієї батьківської любові, ласки і сімейного тепла, а тепер що? Тільки розбиті мрії!

І у них ще вистачило розуму, щоб приховувати це від неї!

Невже вони думають, що Міммі досі маленька дівчинка, яка нічого не розуміє?

О, як же вони помиляються! Міммі вже давно виросла...

* * *

Тим часом дівчинка спіймала останнє таксі і веліла їхати в Скелясті Долини. Це був величезний пляж-заповідник зі скелями на півдні Ірландії і знаходився далеко за містом. Міммі не раз чула про це місце, нібито що там прихована якась невідома людям сила і тому туди бояться ходити, особливо вночі. Але вона його ніколи не бачила, адже нянечки забороняли їй так далеко ходити. Адже невідомо, що могло трапитися.

А ось зараз маленькій красуні було абсолютно все одно. На місці вона розплатилась з водієм і вийшла з машини.

Як же тут було прекрасно!

Від подиву у Міммі сам по собі відкрився рот. Такої краси вона ще не зустрічала. Безліч чорних скель були розкидані по пустинній території. Вдалині за величезною, мабуть, найбільшою скелею, було чутно хлюпотіння морських хвиль. На нічному небі сяяли міріади зірок, а ось Місяця не було видно. Все це створювало дивовижну і чарівну атмосферу.

Страх породжував в уяві Міммі величезних дуже злих людиськ, якими їй здавалися скелі. Їй здавалося, що ось зараз темні масиви оживуть і затопчуть її своїми тілами. Будь-хто інший відразу б втік звідти, але тільки не Міммі.

Вона переборола це відчуття, адже зовсім не хотіла повертатися додому.