Протистояння двох світів

З того дня в житті Міммі почалися великі труднощі. Доводилося постійно брехати батькам і нянькам, а іноді знову втікати з дому. А ось від води дівчинка намагалася триматися подалі. Тому що зрозуміла, що досить лише однієї краплі і вона стане рибою у всіх на очах.

Через це вона перестала спілкуватися зі своїми друзями і навіть помітила, що дуже змінилася в поведінці, стала більш агресивною. Ох, як же вона хотіла повернути час назад і стати знову звичайним дівчиськом і жити нормальним безтурботним життям! Та при цьому розуміла, що на жаль, це було вже неможливо.

 А що найцікавіше - Міммі володіла магічними здібностями і могла контролювати водну стихію.

Раніше про таке вона і мріяти не могла, тільки читала в казках або бачила в фантастичних фільмах. Для цього достатньо було тримати руку в певному положенні.

Юна русалка могла заморожувати воду за секунду, створювати водяний вихор, а також кип'ятити рідини. Згодом вона навчилась всім цим керувати.

Зрозумівши, що нічого вже не повернеш, Міммі довелося змиритися зі своїм становищем. Але, врешті-решт, і в цьому були свої плюси.

Наприклад, занурюватись в загадковий підводний світ і плавати там годинами. Як же це було чарівно!

Такі різні види водоростей, багато сотень видів риб та інших морських мешканців просто заворожували новеньку. Вона потроху вчилась плавати як справжня русалка і затримувати дихання в воді на тривалий час. Іноді вона допомагала риболовецьким суднам, що пропливали неподалік. Звісно, вона була обережною і ніхто з людей її не бачив.

З самого першого дня Міммі дала собі обіцянку тримати все це в таємниці і ні за яких обставин не дати викрити себе. Адже вона може те, чого не можуть звичайні дівчата. І тим більше, ніхто б з людей її не зрозумів. Вони напевно відправили б її в божевільню або в цирк, щоб розважати відвідувачів.

 Ще один плюс в житті русалки - це магією випаровування за лічені секунди сушити свій хвіст, коли це було потрібно. Або ще збиткуватись над однокласниками і вчителями, виставляючи їх на кпини іншим.

Якось Міммі помстилась одній своїй вчительці за двійку в класному журналі біля її прізвища. Вона створила страшний водяний вихор і змусила його гнатись за жінкою. Цього, звичайно, ніхто не бачив, а училку довгий час вважали ненормальною. Бо як же людині зі здоровим глуздом прийде в голову говорити, що звичайна вода напала на неї і хотіла вбити?

Виглядало кумедно!

А іншим разом дівчинка випадково застукала старшокласника в хімічній лабораторії, коли той намагався щось вкрасти. І вона просто заморозила приміщення - все навколо було в льоду. Ох, і дісталося тоді хлопцеві!

А Міммі такі витівки додавали наснаги. Вона повірила в те, що не все ще втрачено. А з іншого боку, вона і не боялася демонструвати свої таланти на людях, бо знала, що ніхто і ніколи не зможе подумати, що у всіх надзвичайних подіях винна русалочка, яка до того ж, володіє магічними здібностями.

Але і багато негативу було в її житті. Міммі тепер геть не підходив вологий клімат рідного міста. Там майже щодня падав дощ, особливо навесні. У такі дні Міммі вдавала, що збирається в школу, а сама обережно поверталася до своєї кімнати через чорний хід і сиділа там без єдиного звуку.

Ще один мінус полягав у тому, що їй ні з ким було поділитися. Вона так хотіла в когось попросити поради, але не могла через незрозумілі стереотипи людей.

 Іноді ж дівчинка питала себе: а чому саме вона? Що в ній такого особливого?

Чомусь вірила: все, що з нею сталося, зовсім не випадково, і що точно існує якась таємниця, яку саме вона повинна розгадати.

* * *

Через деякий час Міммі вирішила ще раз навідатися у Скелясті Долини. Хотілось знати, яким чином з нею сталось перетворення.

У той день вона знову не пішла в школу і коли вдалося втекти від вихователів, десь в обідню пору вийшла з дому. До батьків тепер уже їй було байдуже, нудьга зникла сама по собі. Не було за ким сумувати, бо Дора поїхала знову у своїх справах, а батька Міммі бачила тільки ввечері, і то не завжди. Мати перед від'їздом пояснила дочці всі причини такої ситуації.

І Міммі довелось зробити вигляд, що їй все зрозуміло, і що її образа "перегоріла". Та насправді її тепер хвилювало зовсім інше. От хтозна, може якби з нею не трапилась ця історія, вона все-таки спробувала б помирити батьків...

Удень пляж зі скелями був уже не такий красивий.

Масиви скель були бронзового кольору і переливалися різними відтінками під променями яскравого сонця, що лише вчора показалось з-за хмар. Зробивши собі парочку хороших селфі (як і всі, Міммі обожнювала фотографуватися), вона підійшла ближче до того місця, де повинен був знаходитись тунель.

Та її очікувала несподіванка.

Нічого такого, що б нагадувало прохід між масивами, там не було. Міммі відчайдушно протоптала ніжками по гарячому піску і торкнулась схилу руками, сподіваючись, що так вхід відкриється. Але у неї нічого не вийшло.

Юна русалка обійшла всю скелю, та результату не було. Гори каміння як були звичайними, так і залишилися.

Дивно, адже вона була впевнена, що знає, де це місце. Поринула у спогади. Тоді ж і з'явилась рятівна думка.

 - Там, напевно, є вхід з океану! - здогадалась, і тут же вирішила перевірити це. Не вертатись же ні з чим додому...

Їй довелось повернутися пішки в місто. Втомилась, поки добралась до річкового каналу. Це був найближчий вихід в море, з якого вона і пірнала, вирушаючи плавати. Правда, існував ще й громадський пляж, але він знаходився трохи далеченько звідси.

 Русалочка виявилась права. Рухаючись в напрямку до заповідника, побачила там невелику підводну печеру з отвором. Знайшла. Те саме місце...

Озером його можна було назвати на перший погляд.

Коли Міммі освоїлась там і заглянула в усі можливі куточки (навіть побувала на самому дні), то зрозуміла, що все нагадує їй великий басейн з хитромудрими межами. Вода в ньому ближче до поверхні була прозорою, подібно склу, а ось чим далі на глибину, тим вона ставала каламутною і набувала брудного відтінку.