На чужині

Одного дня місцеві ЗМІ в південній Ірландії знову заговорили про чудеса Скелястих Долин. В Інтернеті на сайті міста з'явився відеоролик, який згодом почали транслювати на телебаченні.

Сюжет був про нічим не примітного рибалку солідного віку, який знайшов щось зовсім незвичайне. Того ранку він, як завжди, вийшов на промисел, і не знати чому вибрав собі місце на захід від древніх скель. І раптом він побачив неподалік від цього місця якісь дві фігури.

Людський інтерес підштовхнув його підійти ближче і старий переконався в тому, що це були тіла людей, а не як він припускав, якихось невідомих істот. Він дуже здивувався, бо ніколи не зустрічав людей в цих небезпечних місцях, а ось тепер перед ним лежали на піску двоє - хлопець і дівчина.

Обидвоє були без свідомості, тож спочатку рибалка подумав, що вони мертві. Забруднений одяг додавав таємничості, хоча все-таки не можна було не відмітити їхню привабливість. Це точно були підлітки, тому що більше двадцяти років їм би ніхто не дав.

Мужик захотів їм допомогти (ну не залишати ж їх ось так тут) і привести до тями, але як тільки він торкнувся тіла дівчини, його раптом пройняло струмом. Звісно ж, він злякався не на жарт і тут же викликав медиків, а сам більше до них не підходив.

Потім на місце прибули спецслужби і вже обережно госпіталізували нещасних в найближчу клініку. Залишалось питання: хто ці незнайомці, чому вони були на території заповідника і де прийняли на себе таку високу частоту струму?

Минуло багато часу, перш ніж незнайомі підлітки прийшли до тями. На жаль, лікарі не змогли допомогти містеру і міс Ікс, хоча дуже старалися. Здавалося б, все вже позаду, постраждалі живі і здорові, але світил медицини турбувала одна річ. Адже це був перший випадок у їхній практиці, коли вся відома медицина виявилася безсилою і марною.

І природа цього дивного струму, була невідомою і досі не вивченою. Якби це був удар блискавки або результат роботи промислової електрики, тоді все було б набагато простіше.

А в даній ситуації це було щось незвичайне, навіть в якійсь мірі, магічне. Хоча, як всі ці люди - служителі науки, могли повірити в фантастику?

Та іншого пояснення не залишалось. Припускали варіант, що вся справа в Заповіднику - таємничому місці, де сталося щось знову-таки неймовірне?

Ця тема залишалася популярною протягом декількох місяців і всі тільки і цікавилися даними про "електричних" людей. Насправді, це ж були звичайні люди, які випромінювали в навколишнє середовище непомітно низькі або високі розряди електрики і при цьому це не становило загрози їхньому здоров'ю.

У клініці виключно всі зраділи, коли їхні підопічні прокинулися від свого дивного сну. Лікарі сподівалися, що можливо, вони самі зможуть прояснити ситуацію, і розповісти, де вони були і що робили в ту фатальну ніч.

Але, на жаль, ні хлопець, ні дівчина, абсолютно нічого не пам'ятали. Вони зовсім не здогадувались, як опинились у цьому місті, не знали, хто їхні батьки і чи є у них тут хоч якісь родичі. Та вони навіть імен своїх не змогли згадати!..

Що приховувати, подія набувала все більше загадкових обертів...

Щоб не називати їх Іксами і не плутати з іншими пацієнтами (хоча це навряд чи було можливо з їхньою історією), двом підліткам дали імена Трой і Алана. Вони їм звичайно ж, сподобалися і так було набагато простіше для всіх.

Коли їх виписали з лікарні (хоча медики вперто не хотіли цього робити, все відтягували час до останнього), перед молодими людьми відкрилися двері невідомості.

Красива блондинка і темноволосий хлопець днями гуляли вулицями незнайомого міста, і все ще намагалися хоч щось згадати. Хто вони, і найголовніше, що тут забули?

Нічого не виходило. Всілякі спроби були марними.

З самого першого дня тут вони були разом і домовилися, що так буде і надалі. Адже крім один одного у цих краях, в них більше нікого не було.

Потім суворі будні людського існування затягнули їх у свій проблемний світ. Трой і Алана почали працювати, щоб накопичити грошей на перший час, і не померти з голоду. Їх завжди було тільки двоє, і поки ні з ким із оточуючих чи роботодавців вони не поспішали заводити дружні відносини.

Спочатку вони разом працювали в готелі (Алана прибирала номери, а Трой розносив їжу клієнтам), де і жили кілька днів. Потім Алану запросили на роботу в піцерію, де вона займалась доставкою. Неземна краса дівчини привертала до закладу все більше і більше клієнтів.

А Трой в цей час проводив дні в рекламному агентстві і допомагав з ідеями для різної реклами.

Вони стали рідко бачитись, кожен прагнув чогось досягти в житті. Трою вдалося підшукати для себе і Алани помешкання на деякий час. Їхня багатоповерхівка перебувала майже в центрі міста, і якщо це можна назвати збігом, знаходилась якраз через два квартали від вілли Міммі Кросвальд. Трохи було незручно добиратись до місць праці, але все ж це було краще, аніж нічого.

У вільний від роботи час Трой і Алана полюбляли влаштовувати прогулянки біля узбережжя або спільні посиденьки в якомусь затишному кафе чи барі. Якраз розпочався літній сезон, і на пляжах міста снувалась велика юрба підлітків і старших жителів.

Іноді Алана сідала біля вікна в їхній квартирі і роздумувала над своїм становищем. За ці тижні вона так і не змогла звикнути до цього важкого життя. Вона чомусь вважала, що в минулому, до того, як їх з Троєм знайшли на березі, вона не була простою людиною.

Вона напевно, ніколи не жила в цьому нудному світі, повному проблем. А ще тут все вирішували гроші і без них ти був ніким. І всі люди дивились на якусь подію зі своєю вигодою з реалістичної точки зору і так само приземлено вміли мислити. А ось Алана не була схожою на них...

* * *

Якось у шаленій круговерті їхнє буття змінилось назавжди. Начебто нічого особливого не відбувалось, але прибулі тоді щось дивне відчували. Вони сьогодні повинні були працювати, кожен на своєму робочому місці, всю ніч.