Пробудження

Для сім'ї і працівників Кросвальд сьогодні був абсолютно звичайний день. Але ось маленька принцеса Міммі дуже хвилювалася. Адже сьогодні вночі повний Місяць знову її зачарує. І вона знову може накоїти невідомо що...

Русалка Алана обіцяла допомогти, тому що вона сама вже давно навчилась боротись з Місячним закляттям. Вони домовилися, що Міммі припливе в каньйон ще до сходу Місяця, але на душі все одно було неспокійно. Дівчинка в думках вже уявляла собі якісь страшні картини і зовсім не хотіла, щоб ніч спускалася на Землю.

Але про свою місію їй довелося забути, тому що на порозі їхньої вілли раптом постали двоє молодих людей - хлопець і дівчина. Міммі зазначила про себе, що не знайома з ними. Тим часом власниця неповторних світлих пасм зняла свої сонячні окуляри, і підбігши до дівчинки, почала обіймати її.

- Міммі? Невже це ти? Як же я давно тебе не бачила! - радісно вимовила вона.

- Вибачте, а Ви... хто? - розгублено запитала дівчинка, коли звільнилась з обіймів. Вона точно не знала цю молоду пару і раніше їх не бачила. Ну напевно...

Незнайомка в витонченому рожевому платті з посмішкою взяла Міммі за руку.

- Ти що, не пам'ятаєш мене? - лагідно поцікавилась вона. - Це ж я, Ізабелла, племінниця твого батька!

 Після цього Міммі відкинула подив, і вже сама кинулась обіймати дамочку. Тепер вона все згадала...

Хлопець років двадцяти, супутник Белли, в цей час мовчки спостерігав за цією картиною зустрічі сестер. Він зовсім не знав, як себе поводити, адже в цьому будинку і навіть в цій країні він був чужинцем.

Ізабелла була кузиною Міммі, дочкою сестри її батька.

Чотири роки тому вся їхня сім'я виїхала подорожувати по світу. Батько Белли, містер Хартлі, був людиною непостійною, темпераментної вдачі, і він не любив сидіти довго на одному місці. Тому його сім'я під час подорожі ніде особливо не затримувалась. В Європі їм виявилося незатишно, а ось у спекотній Австралії - саме те.

У містечку Голд-Кост батькові Хартлі запропонували вигідні умови роботи і вони залишились там на наступних півтора року. Там Белла знайшла собі подруг, які розуміли її, і також познайомилась з Віллом, який потім став їй коханим чоловіком. Там у неї було справжнє життя, такі веселі і непередбачувані пригоди, стільки незабутніх спогадів...

Белла завжди просила батька, щоб можна було залишитись там назавжди, адже вона дуже полюбила це місто. Але їй довелося виїхати (ні, не через батька), тому що трапилось дещо жахливе.

Загинули люди, зокрема і її нові друзі, а вона спокійно залишилась осторонь. Але ж так не мало статися... Дівчині треба було забутися, постаратись вгамувати цей біль і вона вирішила поїхати звідти якнайдалі. Вілл же послідував за нею.

І ось вже нова сім'я Світчерів розпочала свою навколосвітню подорож. Белла показала своєму чоловіку такі дивовижні країни і такі захоплюючі місця, що перехоплювали подих. Рішення повернутися на її Батьківщину, до Ірландії, виникло не відразу.

Але ось вони тут після тримісячного важкого шляху.

Нянечки і садівник Кросвальдів дуже зраділи гостям. Щодо Міммі, то Белла запам'ятала її завзятою веселою малечею.

Незабутні були ті часи, коли Міммі влаштовувала ігри в хованки на величезній території будинку батьків, а Белла повинна була її шукати. І вона майже завжди швидко її знаходила.

Будинок дядька зовсім не змінився. Вілла була такою ж великою, затишною і витонченою, але зовсім порожньою (втім, як і чотири роки тому) і здавалося б, нікому не потрібною.

Увечері, коли батько Міммі повернувся з готелю, працівники організували в вітальні великий стіл з апетитними стравами, щоб гідно прийняти дорогих гостей.

Белла познайомила всіх зі своїм чоловіком, і потім вони почали розповідь про свої пригоди в подорожі. Звичайно ж, не обійшлося без сувенірів.

Всі слуги і містер Річард отримали різноманітні подарунки, придбані в різних країнах світу. Міммі ж дістався чудовий браслет, зроблений з перлів.

Отже, подружжя встигло побувати в небезпечній лісовій гущавині Індонезії, на багатолюдних площах і мечетях Індії, також вони спробували турецький лукум, побачили справжню Ейфелеву вежу (про це свідчила парочка милих фото), та й багато іншого.

Беллі дуже сподобалось в Італії, адже це був старовинний центр європейського Відродження. А ось Вілл, коли одягнув на курорті заради жарту турецький халат і цей їхній дивний головний убір, не зміг втриматися від сміху.

В цій країні існували дуже незрозумілі звичаї та обряди, все відповідно до релігії турків. Стамбул - теж своєрідне пишне місто, де ще можна було зустріти якісь деталі з Середньовіччя, але ось ходити по вулицях у чорній паранджі і всюди брати участь в якихось обрядах - це не було в планах Белли.

Дуже страшно і небезпечно було в Індонезії.

Як в цьому переконались Світчери, поруч з куточками нормальної цивілізації, існували й такі місця, де мешкали стародавні племена аборигенів і теж зі своїм певним культом. Зараз Белла з посмішкою згадувала той день, коли вони з Віллом із необережності потрапили в руки цих явно не людей. Лиш завдяки щасливому випадку, вони не стали жертвою диких шаманів.

І ще безліч таких веселих і не дуже, захоплюючих і жахливих історій розповіли Белла та Вілл. Вони також попросили дозволу залишитися пожити в Кросвальдів кілька днів. Адже рідний дім Ізабелли був давно проданим і належав іншому власнику. 

А за цей час Вілл міг би знайти хоч якусь квартиру, щоб туди переселитися, адже залишались вони в Ірландії назавжди і збирались жити в цьому місті.

Міммі була дуже рада, що її кузина залишається у них.

Але вона весь вечір нервово поглядала на годинник. Приїзд дорогої сестрички закрутив її з головою так, що вона лише за столом згадала, де вона зараз має бути.

Та як на зло, посиденьки тривали мало не до півночі, і ніхто не бажав йти відпочивати. А просто взяти і піти та ще й проти ночі, Міммі не могла спочатку з ввічливості, а потім - страхаючись таких цікавих і непотрібних запитань...