Купол Моря

Давно це було. Багато тисяч років тому Північний Льодовитий океан не був замерзлою і пустинною зоною, як зараз. Тоді там клімат був набагато теплішим, і звісно ж, там знаходили прихисток русалки разом з тритонами.

Між двома видами панувала велика дружба і взаєморозуміння. Тритони завжди захищали своїх подруг від різних небезпек і ворогів. За законами північних русалок вони могли створювати пари з тритонами, щось на подобі людського шлюбу, і відпливати на інші далекі території.

У самому центрі океану під охороною перебував великий Купол Моря. Так називали джерело магії всіх північних русалок і, власне, самого Північного океану. Ніякого зв'язку він з тритонами не мав, бо був створений морськими дівами.

Купол Моря мав вигляд маленької прозорої сфери, яка символізувала приналежність до підводного світу. Ця сфера стояла на величезному шматку Місячного каменя, який був намертво з'єднаний з глибинами. Це означало зв'язок з Місяцем.

Пізніше русалки зробили навколо Купола своєрідний обруч з водоростей, щупалець медуз і крихт від черепашок молюсків. Про цей священний артефакт було відомо всім русалкам і тритонам, але наближатися до нього і споглядати його велич могли тільки старійшини, повноправні чарівниці і русалки-охоронниці.

Ці русалки могли б вічно плавати в водах Північного океану, безтурботно веселитись і залишатись для людей вигаданими істотами з казок. Але на жаль, сталось так, що ось це саме життя північних русалок і стало легендою і недосяжною мрією.

Дафна була однією з дванадцяти русалок-охоронниць Купола Моря. Її красою захоплювались всі інші подруги-русалки. Вона була мабуть одною з перших володарок суперсили русалок, яка дісталась їй у спадок від матері.

Дафна не намагалась за рахунок цього стати вищою над усіма іншими в її зграї і терпляче чекала того часу, коли стане найбільшою старійшиною, такою ж мудрою правителькою, як і матір.

У перервах між важкою службою, Дафна обожнювала плавати і спілкуватись з друзями-тритонами. Особливо їй припав до душі один з них по імені Сіріус. З цього приводу її подруги вже давно розпустили плітки, і ніхто не сумнівався, що одного разу Дафна стане вірною супутницею Сіріуса.

 Цей тритон, мабуть, теж любив Дафну і знав, що ніколи не зрадить її і вже тим більше не проміняє на щось інше.

Але спочатку треба було закінчити морську школу. Сіріусу, як і його одноліткам-тритонам, залишалось пройти тільки одне випробування, яке так змінило подальшу долю Північного Королівства. У призначений день тритони разом з головою їхньої Ради вирушили на південь - виконувати останнє завдання.

 Дафна дуже хвилювалась за свого коханого. Щось підказувало їй, що Сіріус вже не повернеться. Адже саме в ці часи в південній частині Тихого океану тритони оголосили війну русалкам з тризубцем в руках.

Передчуття не підвело її. Тритони повернулись, тільки вже не з миром...

 Вони всі геть забули, що русалки були їхніми друзями. Вони були ніби зачаровані, весь час прагнули влади, а що найгірше - хотіли забрати Купол Моря і підпорядкувати його собі.

Після кількох днів битви проти своїх русалки почали тікати одна за одною, щоб врятуватись від цього жаху. Та й без жертв не обійшлось... У підсумку залишилися лише русалки-охоронниці і сам Купол Моря.

Дафна всім серцем прагнула захистити Батьківщину і до тритонів їй тепер стало байдуже. Сіріуса вона зненавиділа лютою ненавистю, майже так само, як раніше любила. Але... русалки програли.

Сфера-джерело була пошкоджена і виведена з ладу.

Після цього Дафна сама пішла до Сіріуса і попросила про поєдинок. Вона знала, що програє в будь-якому випадку, але хотіла померти від його руки. Щоб він пам'ятав і знав, що втратив, намагаючись досягти так званої влади. І втрачати їй вже було нічого...

В результаті вони загинули обидвоє. Потік магії, випущений одночасно один в одного, убив їх наповал. Їхня любов не змогла перемогти ненависть.

Потім тритони втратили Купол Моря, він зник безслідно. Та приводу для смутку не залишалось, адже в їхній владі тепер була ціла територія, яку вони перетворили на свою базу.

Тепер там всюди панував холод, хаос і морок.

Навіть через плин століть вже ніякі русалки не наважилися там оселитись. І сучасним тритонам згодом теж набрид темний Північний Льодовитий океан. Північні русалки розсіялись по всьому світу.

Спадкоємці однієї з старійшин - матері Дафни, мешкали в Середземному морі. Там існувала їхня маленька зграя і вони вважали себе нащадками великої Дафни. А з тритонами вони тепер відкрито ворогували.

Серед цієї зграї була молода русалочка Ондіна, яка з нетерпінням чекала, коли вона зможе отримати свій власний Місячний перстень. Якось на одному з занять в морській школі старійшини розповіли молодшим підопічним їхню історію. Виявилось, що ці русалки вже втратили будь-яку надію на повернення їхньої рідної домівки. Сферу-Купол вже давно ніхто не бачив, усі вважали, що від нього зостались лиш дрібні шматочки осколків.

І з тих пір Ондіна втратила спокій.

Вона перестала спілкуватись з подругами і часто відпливала на далекі відстані, щоб ніхто не заважав подумати. Навіть старійшини, які вірили, що Ондіна в майбутньому стане сильною і корисною їм чарівницею, не знали, що з нею відбувається. А Ондіна все думала про той Купол Моря. Вона чомусь вірила, що він десь є, причому цілий і неушкоджений. Адже якби він розбився, то північні русалки перестали б існувати.

Так у неї з'явилось бажання повернути своїй зграї те, що їм по праву належить - їхню Батьківщину. Для цього достатньо було бути суперрусалкою, а ще - володіти магічною сферою.

У Ондіни не було нічого з цього, але вона не здавалась. Тому русалка вирішила викрасти перстень Маттіни - древньої могутньої русалки, який зберігався у старійшин. Ця Маттіна колись володіла суперсилою і Ондіна сподівалася, що її річ їй не завадить.

Русалочка нікому нічого не розповідала про свої наміри.