Вечеря в домі Еві

З самого ранку в особняку Монтерлейдж робота йшла повним ходом. Батько Еві повинен був прийняти у себе вдома важливих гостей, які прибули з далекої Америки. Еві довелося найняти кухарку і прибиральницю для цієї події.

Взагалі, в цьому будинку ніколи не було слуг. Сер Стівен і його дочка прекрасно обходились без їхніх послуг, та й більшу частину часу "хаус" Монтерлейдж ніхто не відвідував. Стівен цілодобово пропадав на роботі, намагаючись вчасно закінчити з різними кадрами і епізодами того чи іншого твору кіномистецтва.

Та й Евеліна теж не нудьгувала у самотині: в неї були школа, походи в кафе або по магазинах, зустрічі з подругами, а тепер ще й прогулянки з Заком.

Але зараз, як розпорядився глава їхньої невеликої родини, в будинку повинно було бути все ідеально. Навіть Зак зголосився допомогти, хоча Еві не планувала його турбувати через його ставлення до води.

Одного разу Монтерлейджу подзвонили з Американського інституту технологій і попросили прийняти в Ірландії курсанта Кренстона та його молоду дружину.

Для двох іноземців, які працювали в Інституті, це був перший вихід у світ, відрядження так би мовити, під час якого вони повинні виконувати поставлені керівництвом завдання. І потім, якщо все буде гладко, вони отримають свою нагороду за виконану роботу.

Також Стівен запросив в гості свого давнього друга Річарда Кросвальда. Він хотів, щоб той поселив іноземну делегацію в одному із своїх готелів. Не будуть же почесні гості, а також їхні помічники та асистенти жити на яхті, на якій прибули сюди? 

Ця звична ділова вечеря мала стати своєрідним важелем, поштовхом для подальшої співпраці.

І от увечері, коли всі клопоти були нарешті завершені, за величезним столом, який був заставлений різними апетитними стравами, вже розташувалися глава сім'ї і в той час господар цього будинку (як і завжди, на почесному місці), Еві поруч з Заком (хлопець теж зацікавився гостями і хотів послухати, про що буде йти мова), а також містер Кросвальд зі своєю племінницею і її чоловіком.

Все було б добре, але ось Заку і Беллі було якось не по собі знаходитись поруч в одному приміщенні. Адже Белла ще пам'ятала той вечір, коли Зак випередив їх з Міммі та виявився сильнішим. Зараз вона розуміла, що тритон сидітиме тихо, та чи надовго це?

Тільки б не спробував знову погрожувати або ще гірше, напасти, адже невідомо, що там у них, тритонів, у голові. Белла досі не могла пробачити Заку те, що погубив цілий острів.

Вона не знала, що тритон вже зовсім не той злий месник, про якого вона чула. Та й він вже тисячу разів розкаявся за свої вчинки. А Евеліна їй сподобалась. Хороша співрозмовниця та ще й донька постійного партнера їхньої сім'ї. Вона могла б стати їй хорошою подругою.

Але місіс Світчер не знала, що Еві відомо про неї абсолютно все і навіть не припускала того, що з'явився ворог для її (і не тільки) таємниці.

А Заку сподобалось спілкуватись з Віллом, адже вони були майже ровесники та й навчитись у колишнього дайвера було чого. Хм, може коли-небудь заради спорту він зможе кинути обридливу роботу бармена? Хтозна...

Не встигли ще учасники трапези добре познайомитись і поділитись своїми поглядами на життя, як раптом пролунав дзвінок у двері. Містер Монтерлейдж за правилами пристойності привітав своїх гостей з прибуттям, і провів у вітальню, де і відбувалась вечеря.

Всі побачили перед собою хлопця років двадцяти з очима сіро-синього відтінку і модною короткою стрижкою. Одягнений він був типово по-американськи: у темно-сині джинси і білу класичну сорочку.

Белла та Вілл відразу звернули на нього свою увагу. Подружжю здалося, що вони вже десь з ним бачились, надто вже його постать нагадувала людину з їхнього минулого.

Поруч з Кренстоном стояла його дружина у вечірньому вишуканому синьому платті. Привабливості і шарму їй додавав зовсім не макіяж, а довге пряме, наче струна, волосся кольору блонд. Еві і Белла були вражені її зовнішнім виглядом, адже їм не доводилось зустрічати настільки красиву блондинку наживо.

Виглядало так, ніби дівчина зійшла до них прямо з екрану телевізора.

- Ну що ж, дозвольте представити вам наших гостей - це курсант Льюїс Кренстон і його дружина Лінда, - почав Стівен.

Молодик невимушено посміхнувся і потиснув усім присутнім руки в знак знайомства. А далі все пішло по звичайному колу:  всі гості насолоджувались бенкетом і вели між собою нудні ділові розмови. Льюїс поділився своїми планами щодо майбутнього робочого проекту, адже нарешті йому вдалося втілити свою давню мрію.

Тепер Белла і Вілл точно знали, хто саме ховається за цією маскою працелюбного іноземця. Після того, як Льюїс назвав себе, сумнівів у подружжя більше не залишилось.

Зараз з ними за одним столом знаходився той самий юнак, котрий колись зрадив їхню дружбу і був причетний до того, що подруги Белли покинули сушу. Це в результаті їх усіх розділило. Льюїс теж здогадався, з ким має честь розмовляти і вже до кінця вечора намагався зберегти своє самовладання, щоб не видати себе перед Ліндою і оточуючими.

Зрештою, угода про партнерство відбулась, і сер Річард збирався провести іноземців до їхніх апартаментів в його готелі. А завтра на Льюїса очікував важкий робочий день.

Але перед від'їздом Льюїс навмисно затримався в одній з гостьових кімнат.

Слідом за ним туди теж наче випадково увійшли Белла та Вілл. Жінка нагородила ненависним поглядом того, кого вона колись вважала другом.

- О, неперевершена Ізабелло, і ти, Вільяме, невже це ви? Ви що, тепер тут живете? Як же давно ми не бачились!

Льюїс вирішив почати здалеку, бо не знав, яка реакція може бути у Світчерів на його появу. Чудово розумів, що винен, і не тільки перед ними.

- Не треба тут розігрувати манери люб'язності! Все, що ти міг, уже давно зробив... Зрозумій, тут тобі не раді!

- А й справді, їхав би ти звідси! Давай хапай свою блондинку, яхту на "повний вперед" і гудбай Ірландія! - підтримав дружину Вілл. Він був абсолютно не в захваті знову побачити колишнього приятеля.