Помста ображеної русалочки

Був уже вечір, коли Міммі знову прийшла на місце свого усамітнення. Вона хотіла подумати і вирішити, як їй поводитись далі. Розпитувати щось у кузини вона зі свого дурного принципу не захотіла. Та й навряд чи вона тепер буде з нею відвертою... Ще й сьогодні, в такий особливий для її сім'ї день.

Белла та Вілл відзначали свою річницю, три роки з дня весілля, та й Міммі була запрошена. Свято проходило в кафе «Евеліна», де Сирена повинна була сьогодні співати, і де вже була присутня вся їхня сім'я, включаючи її маму і всіх друзів з каньйону. А Міммі не бажала такого привілею, адже гадала, що буде там абсолютно зайвою. Та й як вона буде сидіти за одним столом поруч з людиною, який обманює всіх навколо?

Для неї Вілл відразу з доброго і милого дядька перетворився в безсовісного брехуна. Вже краще сидіти тут, розчиняючись в атмосфері вечірньої природи, і спостерігати за зірками, що з'явились на небосхилі. Міммі знала, що зараз вона тут зовсім одна і це її заспокоювало. Цікаво, а як там просувається свято? Чи знає сім'я, що її немає? Чи помітили вони хоча б таку маленьку деталь?

Через кілька хвилин їй стало прохолодно, і тому вона вирішила пірнути у хвилі, щоб трохи поплавати і заспокоїтись. Швидкими кроками вона наближалась до своєї рідної стихії і тут уловила вухом якийсь шурхіт. Потім і побачила, як якась фігура йде прямо на неї. І це була вона! Міммі не могла не впізнати її: та ж дівчина з причалу біля Вілла... Вдруге вона вже точно не могла помилитись...

Відкинувши всі сумніви, русалка обернулась невидимкою і пішла за нею. Ну що ж, подивимось, кого або що ти тут шукаєш, та й ще в такий час!

Потім та загадкова незнайомка привела її у велику гавань, де розташовувалась самотня розкішна яхта. У сутінках здавалось, що вона нікому не була потрібна. Міммі слідувала за фігурою, немов привид. То от воно як...

Раніше русалочка бувала тут разом з Белою і батьком. Виходить, що саме тут, ось у цій купі металу, її друзі мало не загинули! 

Міммі полонило почуття гніву. Хто ж ти така, стерво? Навіщо ти тут? Невже ти знала про цю несправедливість? А може, ще й брала участь у всьому? Виходить, Вілл теж знав...

Так вона згадала події того ранку. То от чому Вілл не сильно переживав, коли почув, що дружини немає вдома... Хто знає, чим вони там займались, на тій яхті? 

Потім Міммі побачила, як дівчина неквапливо зайшла всередину, на палубу. Ну все! Стривай, я тобі влаштую! Досить вже терпіти! Ви у мене за все відповісте, негідники! І Міммі швидко стрибнула в воду...

Тим часом в кафе свято наближалось до кінця. Сирена співала просто чудово, і знову зачарувала всіх своїм голосом. Гості були вже трохи втомлені, чи то від танців, чи то від випивки, в загальному, як і в будь-якій атмосфері будь-якої гулянки. Всі почали потроху розходитись, і Белла теж відчула, що її долає втома.

Сьогодні був відмінний вечір. І не тільки завдяки інтер'єру кафе, гостям і чарівній музиці. Просто Белла ще раз переконалась, що саме ту людину вибрала собі на роль супутника життя. А правду кажучи, спочатку ні вона, ні Вілл не вірили, що їхній шлюб можливий. Але взаємна любов, розуміння і довіра були настільки сильні, що кожного разу перемагали різні бурі, що виникали в морі подружнього життя.

Сьогодні вони мало не посварились через Льюїса.

Белла взяла і запросила їх з дружиною на вечірку, чому Вілл зовсім не зрадів. Він ледве стримував себе, коли спостерігав, як містер Кренстон, немов павич, з гордістю ходить серед гостей в залі. А ще серце нило від того, що Белла знайшла з ним спільну мову навіть після огидного вчинку Лінди.

Було бажання викликати його на чоловічу розмову, але не хотів псувати такий день ні собі, ні дружині. Ізабелла дуже добре розуміла коханого, але повинна була витримати цей вечір до кінця. Хоч вони з Кренстонами помирились, але повернути колишню дружбу не вдалося.

Льюїс не забув свого минулого, та й Белла розуміла, що саме вона частково винна в смерті його коханої. Але треба було віддати йому честь. Місіс Світчер таким способом хотіла подякувати за те, що Льюїс вчасно заткнув рота своїй благовірній і не став афішувати подробиці їхнього викрадення. А ще винуватиця торжества раділа, бо знала, що проект від Інституту знайшов своє логічне завершення, і в найближчі дні їхня яхта покине Ірландію і вона більше не матиме нічого спільного з цією Ліндою.

По закінченні бенкету всі присутні ще раз привітали молоду пару. Деталі тексту Белла вже не слухала, бо дуже вже хотілось впасти на своє улюблене ліжко і заснути. Але тут дівчина помітила, що Льюїс з кимось говорить по телефону, і при цьому він виглядав дуже схвильованим. Схоже, що інформація привела його в шок. Потім він поспішив до виходу, навіть не попрощавшись.

- Щось трапилось? - Белла наздогнала його.

- Там цей... на яхті... пожежа... - Льюїс глянув на неї таким поглядом, що заморожував душу. То була безпорадність.

Здавалось, що ось через хвилину той, хто тут стоїть, стане найбіднішою людиною в світі.

- Вибач, але мені треба туди... - його постать швидко зникла із закладу.

Белла щось дуже швидко вирішила і почала шукати Сирену. Знайшла вона подругу в підсобному приміщенні, коли та вже дрімала.

- Подруго, давай, вставай! Швидше, ми повинні йому допомогти! - розбудила її Белла.

- Що? Кому допомогти? Поясни, що відбувається? - сонна співачка не до кінця зрозуміла, що від неї хочуть.

- Потім, все потім... - кивнула русалка і потягла Сирену за собою через весь зал. Добре, що Вілл цього не бачив, тому що їй було зараз не до пояснень.

Через п'ять хвилин двоє русалок припливли на місце пожежі. Белла поставила перед собою завдання врятувати становище Льюїса, адже якщо яхта згорить, то вони можуть затриматися тут на невизначений час.

Яхта палала. Великі вогненні язики пронизували її металеве тіло. Здалеку було видно, як купка якихось людей і між ними берегова охорона метушились, намагаючись загасити пожежу. Поруч з ними стояв Льюїс і на його плечі знайшла розраду його дружина, яка плакала, розуміючи, що все це можливо через неї. У Льюїса був той же відсутній погляд. Він застиг і навіть не намагався врятувати своє майно. Він розумів, що це - все, кінець...