Роки відчаю
Життя — лиш вітру подих
Життя — лиш вітру подих,
Житя — лиш витвір майбуття.
Життя не має моносенсу,
Життя лиш барвів сяяння.
Життя летить і мчить у ту годину
Де обривається моток нитик.
Де починається усе спочатку
І де закінчується кожного листок.
Ти знаєш?
Ти знаєш як хочеться жить?
Ти знаєш — життя коротке.
Ти знаєш як хочеться мріять?
Ти знаєш — життя це мить.
Ти знаєш як сонце сходить?
А як дощик у полі йде?
Як місяць голубить зірки,
І пташка гніздечко в'є?
Ти бачив першу усмішку?
А першеє слово “мама”?
Ти бачив як вітер гне
У лузі тополі додолу?
Як верби плачуть в ночі,
Кочаючись в річки просторах?
А перший крок ти бачив?
Чи відчував любов?
Відчув ти вже смак життя
Чи досі лише існував?
Невже не здіймав ти крила
До мрійливих хмарок-казок?
А бачив ти як мураха
Тягне листочок у дім?
А бачив ти своїх внуків?
Співав може колискову?
Життя — лише мить
Пам'ятай це.
Кортке воно у всіх,
Але ти все ще зможеш
Прожити його як слід.
Відредаговано: 01.06.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
