Рокіровка в часі.

Кіт.

Ми пройшли пару кілометрів на південь, і лише тоді командир дозволив переодягтись та відпочити. Мабуть Давид остерігався, що мародерів поблизу міг бути цілий загін. Вечором ми дісталися до чергового нежитлового села. На ночівлю зупинилися в одному з будинків в центрі. Судячи по чистоті кімнат, я зробив висновок, що тут сталкери ночують не вперше. Доцент вправно розтопив піч, Орест завантажив в неї горщики, і чавуни з майбутньою вечерею. Незабаром до нас «на вогник» забрів сталкер-одинак. Обробивши у дворі взуття, розчином для дезактивації незнайомець пройшов в будинок. Він був одягнений в захисний комбінезон, зшитий із захисного кольору прогумованої тканини. Грубі, нерівні шви, нескладний крій вказували на явно кустарне виробництво. На поясі висів вицвілий підсумок з протигазом, та величезний саморобний мисливський ніж. За спиною у бродяги був худий рюкзак, в руках обріз дробовика.

 - Привіт Кіт! Давненько не бачилися. Як справи? - привітав одинака Давид.

 - Бувало краще, - важко дихаючи, відповів той, - Я тут проходив повз, дивлюся - дим з труби йде. Думаю: чому б не зайти на вогник?

 - І то правда. Ми гостям завжди раді, - погодився Давид, уважно придивляючись до волоцюгу, - Зле виглядаєш. Захворів?

 - Так, є трохи, - сказав Кіт, витираючи засаленою хусткою піт з низького лоба.

 - Сподіваюся, променеву не підхопив?

 - Ні, дозу отрути зловив пристойну, коли лазив в хімічній аномалії.

 - Можу дати шикарний антидот, - запропонував Давид.

 - Ні, дякую, не треба. Я вже уколовся, відлежався. Все нормально.

 - Ну, як бажаєш. А де промишляв? У кар'єрі?

 - Ні, не тут.  Далеко звідси. На півночі Зони.

Давид недовірливо подивився на гостя.

 - Та ну?! Ходив в поодинці до самих відстійників ЧАЕС?!

Кіт зам'явся, обдумуючи відповідь.

 - Та ні. Вибач. Не хочу завчасно видавати «рибні місця», - невпевнено відповів він.

В його відповіді явно відчувалася фальш. Мені здалося, що Давид це теж помітив.

 - Щось не видно "рибного достатку", судячи по твоєму млявому рюкзаку!

 - А я свій хабар на Янтарі пуголовкам скинув, - заявив Кіт, - Купа раніше невідомих науці артефактів. Вчені їм ціну до сих пір ніяк не можуть скласти.

 - Ну-ну. Учись Журналіст ось так люди й стають мільйонерами, - з насмішкою в голосі промовив Давид.

До кімнати увійшов Орест.

 - Вечеря готова. Прошу всіх до столу, - запросив він.

Ми повечеряли чудовою кашею заправленою армійської тушонкою. Розпили разом при цьому принесену Котом пляшку коньяку. Оскільки Давид спиртного не вживав, то нам на брата довелося в акурат по сто грам. Після ситної вечері ми вийшли на простору веранду покурити перед сном. Сталкери ділилися планами на майбутнє, і враженнями минулого дня. Кіт неохоче відповідав на питання, і незабаром зовсім пішов спати. Потім прийшов Давид, і заявив, що необхідно на ніч виставити парні пости. Ми кинули жереб. Першим випало вартувати мені з Доцентом.

Ніч була тиха, місячна, якби не моторошне завиваня мутантів, то можна було б припустити, що я перебуваю десь на дачі в друзів під Києвом. Перша година пройшов тихо. Ми багато курили сидячи на ганку, і час від часу по черзі обходили навколо будинку. Балакучий сталкер виявився цілим джерелом знань. Він охоче відповідав на питання, що стосуються мутантів, артефактів та аномалій. Від нього я дізнався, що аномалії поділяються на такі види: електричні, хімічні, термічні, гравітаційні та «дідько їх знає». Електричні аномалії найчастіше зустрічаються біля високовольтних ліній ЛЕП, щитових і трансформаторних підстанцій. Хімічні аномалії переважно в районі колишніх складів мінеральних добрив. А їх було більш ніж достатньо при кожному колгоспі за часів СРСР. Гравітаційні та «дідько їх знає» можуть бути де завгодно. Прослухавши короткий екскурс про, аномаліях, ми перейшли до артефактів. Тут пізнання мого нового знайомого виявилися вкрай обмежені. На моє запитання про природу артефактів він відповів приблизно так:

 - Та дідько їх знає, - прикурюючи чергову сигарету, задумливо мовив Доцент, - Ти б краще про це запитав у «учених пуголовків». Можу тільки сказати, що вони діляться на два види: відомі і нові. Ті в свою чергу діляться на два: одні втрачають свої властивості за периметром, інші ні. Мені головне щоб вони гроші приносили, а на інше наплювати. Хоча за один артефакт можу розповісти, він називається: «Вогняна душа». Перше слово означає, що артефакт народжений в термічної аномалії, друге те, що він володіє надзвичайними цілющими властивостями.

 Доцент розповів мені про те, як одного разу до них в табір принесли тяжко пораненого сталкера. Кульове поранення живота з сильною внутрішнею кровотечею без допомоги кваліфікованого хірурга, не полишало йому практично жодного шансу на життя. Але в Зоні часто трапляються чудеса: на те вона і Зона. Поки Док молився всім відомим йому богам, уколовши пораненому знеболювальне, і не знаючи як допомогти бідоласі, в табір завітав Болотний лікар. Він блискуче провів складну операцію, витягнув відразу дві кулі, а потім зашив в черевну порожнину «Вогняну душу». Через два дні сталкер встав на ноги, а через тиждень пішов в черговий похід.

 - Та ну, казка якась, маячня! - заявив я.

 - Не віриш?! - обурено вигукнув Доцент, - По-твоєму, я брешу?! А так?!

Він встав, задер вгору светр, оголивши живіт. При бляклому світлі місяця я побачив післяопераційні кострубаті шрами. Я на мить сторопів.

 - Так це був ти?!

 - Ні, дід Мороз! Трясця його ненці! Ясен пень, що я!

Ми замовкли. Я зробив навколо будинку кілька кіл, і знову присів на ганок.

 - Чому тебе кличуть Доцент?

Сталкер загадково посміхнувся.

 - Це тому що я, колись давно працюючи на м'ясокомбінаті, докторську захистив.

 - Дисертацію?

 - Ні, - хмикнув він, - Ковбасу!

 - Не розумію, до чого тут ковбаса?

 - Це стара історія. Ну, гаразд, слухай. Часу вдосталь. Їхав я якось разом з дружиною в електричці, а поряд сиділо два підпилих всезнаючих селянина. Ну, вони як раз півлітра розчавили, і давай ганьбити нашу харчову промисловість, мовляв, туалетний папір та тирсу в варену ковбасу додають. Моя дружина за освітою технолог, дама інтелігентна. Половину свідомого життя пропрацювала в ковбасному цеху, спробувала заперечити, аргументуючи рецептурою. Але ті двоє вперлися на своєму, мовляв, нам-то в рідному селі краще знати які інгредієнти входять до складу "Докторської ковбаси".




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше