5

Ну що, падлюко, натаскався, натрахався із своїми хвойдами. Усі притони зі своїм Максіком облазили, - промовила Лєра, сидячи на сідницях та обпершись спиною об стіну. Підняла коліна , поклала руки на них, тримала в одній руці запалену цигарку, а в іншій пляшку із вином. Поряд з нею стояла попільничка, в якій було декілька недопалків, хоча попіл вона струшувала на підлогу.

Алєкс вийшов з кімнати. Пройшов на кухню. Відкрутив кран з холодною водою, вимив руки, далі підставивши долоньки напився води. Відкрив холодильник. У ньому розпочата консерва шпротів, трилітрова банка огірків. Пів пляшки віскі «Дж. Д», яка ще вранці стояла у холодильнику, тепер порожньою стояла на підлозі поряд із дверима кухні. В квартирі, міцно смерділо тютюновим димом, кавою і розпачем. Хоча однокімнатна квартира , яку він винаймав була доволі сучасною і відремонтованою. Алєкс сів на кухонний стільчик не розуміючи чому, усе так стрімко провалилося у нікуди. Чому так швидко, пройшла любов, чи то пак захоплення і потяг один до одного. І хто виною тому. Його зайнятість чи її надлишок вільного часу. Чи усе разом чи щось інше. Уже другий місяць, Алєкс шукав відповіді на питання. І не знаходив…

Ну, от чого ти там сидиш, недоумок! Не можеш жінці сказати правду. Ну йди скажи мені, що я гидка, п’яниця, хвойда. Ну, як ти мене назвеш! А знаєш, що? Я тебе ненавиджу! І я тебе ніколи не любила! Рокер задрипаний. Ти не вартий мене, чуєш не вартий!,- переходила на крик Лєра.
Лєра, вгамуйся! Ти геть із розуму зійшла? Що цього разу на тебе найшло. – спокійно, але трохи зі злобою промовив Алєкс.
Що на тебе зійшло,- перекривила Лєра, - нічого! Ти мене дістав, зі своєю музикою. З твоїми фанатками, концертами, шалавами, – входила в істерику Лєра. – Зі своїми нічними репетиціями. Чи як ти це називаєш?

Вона почала плакати, відразу ридати. В перервах між п’яними схлипуваннями Лєра гикала, робила ковток вина чи затяжку сигарети, яку вона смалила раз за разом. Весь час промовляючи: «Як же я ненавиджу тебе!», «Ти зіпсував мені життя!». До того ж, потік макіяж по обличчю. Це виглядало доволі комічно, аби не було б так болісно спостерігати і усвідомлювати про те, який це невірний і спонтанний був вибір.

Концерт був на самому піку. Вони саме видавали найпотужніші свої композиції. Невеликий зал нічного клуб був ущерть заповнений людьми, любителями їхнього гурту чи просто тими, хто цікавиться роком. Атмосфера, на такому етапі концерту дійсно казкова: клуби диму, різкі удари прожекторів швидко змінюються із аритмічними миганнями неону. Потужні соло – гітарні пасажі, змінюються на, його Алєксові, бас – гітарні включення, чи Максове барабанне шаленство. Павлік, вокаліст, наскрізь мокрий, видавав неймовірні емоції. Публіка шаленіла. Навіть люди котрі не є фанатами такої музики, не могли залишатися байдужими. Після піку, надходить легке заспокоєння, далі повільні пісні із гнучкою мелодією і ніжним вокалом. Пісня на біс. Потім, зазвичай після шоу музикантів, афтер – паті. Організатори настоюють на ньому. Хоча за додаткову плату можна і потусуватися між молоддю, випити віскі чи вина. Алєкс після концерту, завжди був трохи безсилий. Енергія виходила за межі тіла і віддавалася слухачам. Хоча, можливо, просто приходила втома, від 1,5 – годинного стояння на сцені. Віскі із льодом було доволі хороше. Алєкс сидів за столиком і насолоджувався напоєм.
Алєкс, а дивися кого я нам привів,- промовив добряче випивший Макс. – Дивися, які кралечки. Знайомся, оце Міра – моя любов. А оце Лєра! Дивися, які красуньки!,- не вгавав Макс.
Дівчата дійсно були красуньки. Обоє, молоді, стрункі, білявки і доглянуті. Обоє загорілі і дуже веселі. Лєра, яка по волі, звідника Макса, мала бути пасією Алєкса виглядала більш серйозно чим Міра. Принаймі проглядався інтелект і відчувалася природність і в меншій мірі зваблива награність. Хоча доволі розбурхана алкоголем.
Алєкс,- промовила Лєра, - Ти реально крутий музикант! Я цілий концерт за тобою спостерігала і не могла відвести очей, – не вгавала дівчина. – Я би нізащо не повірила, що познайомлюся з тобою, з вами, якби мені це хтось сказав сьогодні вранці. Давай випємо з тобою!

Вона оглянулася, коли Алєкс включив світло у коридорі. В її очах була рішучість, у перемішку із довгим очікуванням. Підійшла впритул і рвучко поцілувала у губи, проникаючи язиком в рот Алєкса. Далі Лєра стала на коліна і розстебнула ремінь Алєксових джинсів.

Вранці було довге пробудження, кава, секс, сніданок, секс, обід. Розставання. Пару тижнів зустрічей. Кафе, ресторани, прогулянки, пестощі у Максовій квартирі.
Лєра, виходь за мене заміж,- якось вимовив після недовгих роздумів, опісля шаленої ночі .
Я, згідна!- промовила Лєра.

Обійшлися без гучного весілля. Її батьки, його мама. Тато проігнорував. 2 тижні у Туреччині. От і все. Далі його репетиції, концерти, роз’їзди. Тремтливе чекання зустрічей. Потім перші скандали, злоба, ревність, кінець коханню. Усвідомлення того, що все закінчилося.

Пішов ти! - промовила Лєра Алєксу, коли той виключив світло, поклавши її п’яну на диван і вкрив пледом.
Погасив світло і вийшов з кімнати. Алєкс заварив кави і стомлено сів на стілець. Отакий період пустоти тривав уже біля двох місяців. І що, найдивніше із його думок, зникла музика. Перестала лунати і створюватися у ньому. Перестала заповнювати його із середини. Він перестав її складати. І оця, цілковита тиша лякала Алєкса. Приблизно ось так, закінчувався кожен день протягом декількох останніх місяців подружнього життя. Лєра, або була вже п’яна, коли повертався додому або була десь у клубах із безликими подругами, друзями, однокурсниками чи іншим оточуючим її народом. Лєра, на початках їхнього шлюбу , водила своїх друзів до їхньої квартири, знайомила, із неприхованою гордістю з Алєксом. Ті люди, постійно висловлювали свої компліменти, «такому відомому музиканту», «світилу українського року», «майбутньому української класики» і тому подібне. Вона, тішилася цим, хоча для нього, це нагадувало демонстрацію нової, дизайнерської сумочки чи породистого пікенеса. Можливо Лєра, не була готова до такого стилю життя, невеликої квартири, нестабільних заробітків і постійних репетицій. Вихована у забезпеченій родині київських торгівців антикваріатом і «валютників» росла у маєтку, водила власний автомобіль і розважалася шопінгом на тисячі доларів, а аж ніяк не прогулянками підвечірнім парком.

Лєра, я з’їжджаю з квартири. – рішучо промовив Алєкс, коли вона після пробудження зайшла на кухню. - Я вважаю, що нам потрібно розлучитися. Я не бачу змісту у подальшому випробовуванню наших нервів. Ти внутрішньо це розумієш, хоча признатися собі ще не дозріла, ти гаснеш зі мною, хоча я нічого не роблю поганого. Вибач! Квартира оплачена на два місяці вперед, якщо хочеш - живи, - промовив заспаній Лєрі, яка не проявила ніяких емоцій після його слів.

Приютив Макс. Лєра два чи три рази зателефонувала. Примирення не просила. Через деякий час побачив її у компанії молодого чоловіка. Виглядала щасливою. Коли розминався з нею при виході із ресторану не звернула на Алєкса уваги. А можливо не побачила. Для нього, це не мало значення. Він був радий, що вона виглядала щасливою і спокійною.

Ну, що Алєкс, з’їв,- веселився Макс, – А ти думав, вона емігрує без тебе, невдахо! Пішли вже, роззявив рота!