Розфарбуй мою долю.

Глава 15

Повернувшись додому, Туня прийняла душ, не поспішаючи попила кави з бутербродами і почала одягатись на роботу. Узявши синю кофтинку, у якій вона була вчора, дівчина солодко зітхнула. Аромат Паскуале і досі був на ній, тому вона не роздумуючи натягнула її і задоволено усміхнулась, згадуючи минулий вечір. Цікаво він згадує про неї? Коли подзвонить?
   Задзвонив мобільний і Туня немов блискавка підбігла до нього, надіючись, що Паскуале відчув, що вона думає про нього. Нажаль… Це був не її захисник. Дзвонила хазяйка квартири, щоб нагадати про місячну платню. Поклавши слухавку, Туня попрямувала до коридору одягати свої зручні балетки. Туня аж підплигнула на місці, коли у кишені знову завібрував телефон. Піднявши слухавку, вона промовила:
   — Алло.
   — Привіт, mia bellezza. — Хвилювання яке його захоплювало, коли він чув голос Туні, робило його збентеженим юнаком. — Як у тебе справи? Чим займаєшся?
   — Привіт Паскуале. — Вона смакувала його ім’ям. — У мене все просто супер! — згадавши, що їй вдалось заробити за сьогодні пристойну суму і те, що зараз вона чує голос захисника – все просто неймовірно. — Зараз збираюсь на роботу. А ти як?
   — Приємно чути твій радісний голос. Я зараз на роботі. Неймовірно чекаю на завтрашній день. Сидів і думав, чи думаєш ти про мене.
   Туня закусила губу і усміхнулась. «Звичайно думаю!» — вертілось у голові дівчини.
   — Так, я згадувала учорашній вечір. — Ухилилася від прямої відповіді Настуня.
   — Надіюсь ти не передумала, що до завтрашнього побачення?
   — Що ти таке кажеш, звичайно не передумала. Я ж пообіцяла. — Запевнивши його у тому, що вона піде з ним на побачення, Туня зашарілась від згадки про цілунки, які точно будуть супроводжувати завтрашній вечір.
   — Тоді не буду відволікати, щоб ти не запізнилась на роботу. Гарного дня, mia bellezze. Я завтра наберу тебе за годинку до зустрічі. Добре?
   — Дякую і тобі також, гарного дня. — Вона усміхнулась. — Домовились. До завтра, Паскуале.
   — Дякую за побажання. До завтра Туня.
   Його м’який акцент зводив її з розуму.
   Поклавши слухавку, вона замріялась на пару хвилин про те, що завтра його губи знову будуть дарувати їй Рай.
  
   О сьомій годині вечора, Туня нарешті підіймалась сходами додому. Робочий день добіг кінця і радості цьому факту не було меж. Тримаючи під пахвою букет з рожевих троянд, з маленькими білими квіточками і папороті, дівчина відчиняла двері.
   — Привіт красуне! — голос Остапа обернув Настуню.
   — Привіт «Шерлок». Як справи?
   — Добре, підвищили зарплатню! — він випрямив поставу, демонструючи серйозність новини. — Тому хочу відсвяткувати. Тим паче ти обіцяла перекусити зі мною. Пам’ятаєш?
   — Вітаю! Ти цього заслужив. — Вона зніяковіло усміхнулась і додала: — Вибач «Шерлок», але завтра ну ніяк. Давай післязавтра. Ок?
   — Звичайно. — Він роздивився Анастасію. — Ммм… Усмішка, букет, плани на завтра – КАВАЛЕР! — його висновок був чітким і розгляду не піддавався.
   — Можливо. — Вона грайливо засміялась. — Доречі, ти отримав моє смс?
   — Так, отримав. Дякую що написала і розповіла про своє звільнення. Я цілий день думав, як ти там. Ти правильно зробила, що звільнилась.
   — Дякую за підтримку «Шерлок».
   — Завжди радий. — Остап стримано усміхнувся, але цього було вдосталь для того, щоб Анастасія усміхнулась навзаєм.
   Перекинувшись ще декількома словами, вони домовились зустрітись післязавтра по обіді, і посмакувати ролом з начинкою курочки і салату. Попрощавшись, Туня зайшла до квартири, а Остап піднявся вище на поверх.
   Туня вбігла в кімнату, де сиділа Дана з гарячим чаєм у руках.
   — Дивись, що приніс кур’єр мені на роботу. — Піднявши верх букет, демонструючи його красу, Туня широко усміхалась. — Від Паскуале.
   — Я зрозуміла, що не від Бреда Піта. — Засміялась Дана. — А записка є?
   — Зараз подивлюсь. — Її рученята пробрались у середину букета і вуаля – записка. — Тут написано: «Надіюсь, mia bellezza, ти усміхаєшся. Колір цих троянд нагадав мені твої рожеві смачні вуста. До завтра».
   — Вау! Який він романтичний! — Дана так підплигнула на кріслі, що розлила на себе гарячий чай і ойкнувши, побігла на кухню витиратись, а Туня в цей момент реготала з неї.
*****************************************
ВІТАЮ мої любі!!! Хочу подякувати усім хто коментує, ділиться враженнями та обговорює книгу!!! Для автора – це най-най важливіше, чути думки, що до книги!!! Я віддаю свої емоції – і мені дуже важливо отримувати так само їх від Вас любі читачі. Я + ВИ = НАТХНЕННЯ!!!!

P.S. Окрема подяка за зірочки!!! Любі мої, раджу копіювати свої смс - щоб Ви не писали по декілька разів, я розумію, як це нервує. А ще, коли ставите зіроньку - подивіться чи змінився колір "у зіроньки" з синього на зелений якщо через комп'ютер, а якщо через телефон то з білої на червону (сливову). Дякую за УВАГУ!!!! 



Анна Харламова

Відредаговано: 18.08.2018

Додати в бібліотеку


Поскаржитись