Розділ 3

***

Завмерши на місті, Андрій спостерігав за тим, як Настя обіймає ту, яку б волів не пам'ятати останні роки.

Ася змінилася. Волосся стало довшим, на обличчі додалося кілька зморщок, в очах плескалася печаль, попри радість від зустрічі з сестрою. Але все одно вона була прекрасною. І серце, яке неспокійно билося у грудях, лише підтверджувало той факт, що почуття не зникли безслідно. Притупилися з появою Насті в його житті, але нікуди не ділися.

Він не міг надивитися на Асю. Наче зачарований, усміхався та вихоплював кожну деталь її зовнішності. А от дівчина навпаки зовсім не раділа зустрічі, дуже різко привітала в їхній родині. А він і забув, який гарний у неї голос. Навіть попри той шпаркий тон.

Ася дуже швидко втекла, залишаючи за собою океан спогадів.

– Вибач за неї, – Настя обійняла за шию. – Аська стільки всього пережила, що ми її намагаємося лишній раз не дратувати.

Подивився уважно на дівчину згори й тільки тепер зрозумів, чому став з нею зустрічатися.

– Ви з нею дуже схожі зовні. Хоча в тебе очі інакші. 

– Ми на бабусю схожі, все завдяки нашій рідненькій, – усміхнулася Настя та цьомнула його в губи. Вперше за чотири місяці їхніх стосунків він відчув, що не хоче більше цілувати ці вуста. – Ходімо в дім, надворі ще й досі прохолодно. Тарасик уже й речі всі дістав.

Було помітно, що брат Насті не дуже вподобав Андрія, але зараз це хвилювало його в останню чергу. Він зобов'язаний був дізнатися про Станіславу все. Тому щойно видався слушний момент, коли після невеликого перекусу вони залишилися з Настею вдвох, Андрій обережно підняв цю тему.

– А що таки трапилося з твоєю сестрою? Розповіси? Якщо не секрет, звісно.

– Ні, не секрет, – Настя враз засумувала, опустила погляд під ноги, – ще перед війною у неї був хлопець. Вона, до речі, теж у Львові жила, викладала в нашому універі. То був її студент, але в них щось не задалося, посварилися, розбіглися. Через кілька днів після того, як він пішов, Аська дізналася про вагітність. Але в неї одразу ж трапився викидень...

Здавалося, що ця історія про якусь іншу Асю. Вона була вагітною? Від нього? Це правда? Андрій відчув, як серце пропустило удар.

– ... коли почалася війна, сестра займалася волонтерством. Спершу у Львові, а потім перебралася до Дніпра. Вона майже нічого нам не розповідала, а ми й не допитувалися. Але тітка Карина, мама Стаськи, говорила, що схоже сестра була в гарячих точках й бачила всі ті жахіття на власні очі. Коли війна скінчилася, Ася повернулася сюди й вже от кілька років живе з бабусею. До Львова відмовляється повертатися.

Він не знав, що казати. Відчував страшенний сором. Перш за все через те, що покинув її. Через те, що сидів у мирній країні, поки на батьківщині творилося пекло. Мабуть, все могло б бути інакше, якби він зачекав кілька днів, якби не побіг одразу до матері, коли Ася сказала йому йти геть.

Ті події закарбувалися в пам'яті, здається, на віки.

– Повернувся? – сказала тоді Василіса.

– Вона прогнала мене, – глянув з-під лоба, сердито. – Задоволена?

Переможний погляд матері, який вона тоді йому кинула, в'ївся в мозок на тривалий час, нагадуючи хлопцеві про власну нікчемність.

Після розставання з Асею вже йому було байдуже, куди, як і задля чого. Пустота, яка оселилася в душі, обрала шлях – підкоритися жінці, що звалася його мамою. За кілька днів після розлучення з коханням Андрій уже був у Штатах. Тоді й випадково помітив пропущений від Асі дзвінок. Одразу ж перетелефонував, ладен був повернутися з-за океану, начхавши на зусилля Василіси, яких вона доклала, аби він міг навчатися за кордоном. Але звістка про те, що Ася тепер з іншим, в друзки розтрощила всі надії, пошматувала його душу.

Після того дзвінка Андрій кинувся в крайнощі – жив, як то кажуть, ні в чому собі не відмовляючи. Тратив батькові гроші, розважався, дівчат перебирав, які під нього й самі раді були стелитися. Але задоволення це не приносило. Зрештою, через три роки повернувшись в рідне місто, почав нове життя. З нуля, як то кажуть, бо всі батькові статки конфіскували.

– ...але я вже говорила тобі, – Настя втрутилася в спогади, – знав би ти Аську до всіх цих подій... Вона була такою неймовірною! Завжди хотіла бути схожою на неї!

– Ти й так схожа, – усміхнувся, та заклав пасмо каштанового волосся дівчини за вухо.

– Лише зовні, – сумно захитала головою дівчина. Вона так закохано дивилася в його очі, що навіть став відчувати роздратування через те, що не міг відповісти їй тим же.

Настя притулилася до його грудей і, як завжди, запитала дуже трепетно:

– Кохаєш?

Відповідь застрягла в горлі. Чи кохав він її? До сьогоднішнього дня вважав, що кохає.

– Так, маленька.

Брехня далася нелегко. Серце билося важко, у висках пульсувало. Почуття провини до цієї дівчини зросло до небес.

– Я тут трішки посплю, – пробурмотіла Настя сонним голосом, – щойно бабуся прокинеться, розбуди, гаразд?

– Добре, спи.

За хвилину Настя тихо засопіла, тим часом Андрій став думати, яким чином вийти з цієї ситуації, не розбивши серце цій милій дівчині. І який нечистий тільки підбив його зробити пропозицію? Відповідь лежала на поверхні. Звісно, це його старий друг Стас.

Він анітрохи не змінився за той період, поки Андрій вештався за кордоном. Друг як був гульвісою, так ним і залишився. Вони відновили спілкування, часто відпочивали разом. Коли Андрій привів на новорічну вечірку Настю, Стас одразу ж вподобав дівчину, про що не соромився однозначно натякати обом. Друзів це веселило, здавалося потішним, а от Настю надзвичайно сердило. Зрештою, коли після цього свята вони почали зустрічатися, Стас трохи пригальмував, стримував довгого язика, особливо в присутності дівчини. Але наодинці не один раз жартома погрожував Андрієві, що вкраде його кобіту, якщо той не візьме її за дружину.

І смішно, і грішно. Але саме власницький інстинкт змусив так квапитися. Настя після пропозиції почувалася окриленою. Андрій – вважав, що все робить правильно.  Рівно до того моменту, як побачив свою Станіславу.