Розмалюй мої сни
НЕСКІНЧЕННІ ДОРОГИ
Здебільшого люди недолюблюють вокзали, залізниці, дороги…
Вокзали: скупчення народу, чемодани, гучномовці… Ні, це також не моє.
А от дороги… Нескінченні дороги…
Я за кермом недавно, ейфорія перших вражень минула, втонула у безодні дорожніх ям. Але, вириваючись, у далеку дорогу все ще хочу мчати, дивитись тільки вперед, насолоджуватись нескінченістю лабіринтів доріг.
Сьогодні - сірий день, мряка, потрапила в колону велетенських гусениць-КамАЗів, що важко повзли дорогою, догризаючи ще ледь вцілілий асфальт. Мряка переходить у повільний, затяжний, осінній дощ. Про насолоду мови немає.
Думки поволі грузнуть у спогадах…
- - Тобі не страшно зі мною їхати?- Спитав Андрій.- Усі кажуть, я якось неправильно їжджу, не знаю як, але не правильно,- сміється.
Відповідаю якусь дурню, а погляд далекий-далекий. Він спіймав:
- - Ти куди?
Не відповіла: «Будь куди, з тобою, неправильним, цими нескінченими дорогами. Будь куди…»
…Десь ти, сьогодні, так як і я, крізь осінній дощ, минаючи ями, залишенні велетенськими гусеницями, мчиш нескінченими лабіринтами доріг…
Десь ти… Десь я…
#3783 в Сучасна проза
#2871 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.02.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
