Я ЧЕКАЮ ТЕБЕ...

Переробила усі свої нехитрі справи,

І полетіла до тебе, у ніч,

Десь під місяць, до річки, у дикі трави,

Намилувалась…

Я час тоді не відчувала,

Горнулась до тебе,

Цілувала, душею вмирала,

Прощалась…

Чи ж ти розумів? Буде світанок!

Буде сонце, місяць і зорі,

Тільки у тебе не буде мене,

Мабуть ніколи…

***

Я говорю з тобою мовчки,

Тиша хмарою нависа,

І слова мої линуть до тебе,

А у відповідь тиша німа.

Тиша важчає губи кусаю,

З хмари тиші холодний сніг,

Але вірю, колись сніг розтане,

І почую я знову твій сміх.

Упаде байдужості маска,

Знов зігріють твої слова,

Скільки в тиші ховалось ласки,

Скільки в тиші любові й тепла.

І вдихну я твою безтурботність,

Скину з ремен турбот тягар,

Знову крила свої розпрямлю,

І злечу до самісіньких хмар.

І хай заздрить сіра нестримність,

І хай міряє світ стандартами,

Я в уявних нічних діалогах,

Яскравіше  засяю талантами.

***

Я питала у неба:

-Як жити без тебе?

Небо сумно мовчало,

Як жити мені не сказало.

Я питала у зливи:

-Він без мене щасливий?

Тихо плакала злива:

-Ні, він не щасливий…

Я спитала у дуба:

-Чи зі мною він буде?

Дуб байдуже мовчав -

Він нічого не знав.

Довго плакала в житі:

-Як жити? Без нього як жити?

Шепотіло-жаліло жито:

-Треба жити…просто жити…

Я спіймала вітра у полі,

А він дуже просився на волю,

Відпустила звичайно я вітер,

Попросила до тебе летіти.

Я ж розправити крила хотіла,

Я б за вітром до тебе летіла,

Та утік пустун-вітер брехливий:

-Він тебе не чекає! Він без тебе щасливий!

А на річці зелене латаття,

Як моє сьогоденне плаття,

Біля річки я близенько присіла,

Я у неї спитати хотіла…

Біла лілія пропливала,

Ніжні губи-пелюстки відкрила:

-Якщо любиш - він поруч. – тихо-тихо прошепотіла.

Я повірила їй, я її зрозуміла.

Ти завжди у моєму серці,

То дихати важко, то на самому денці,

Ти поруч, а відстань байдужа,

Я чекаю тебе… Я кохаю дуже!

***

Я запрошую тебе у мій сон,

Там ще буйно соняхи цвітуть,

Там пахне скошене сіно,

Там бджоли тихо гудуть.

Я за руку тебе у сні

Поведу далеко в поля,

Надивлюся у очі твої

Я забуду що зараз зима.

Я краплину думок нап’юся,

Я втону у твоїй безодні,

Біля тебе умру, біля тебе воскресну,

Ти приходь у мій сон сьогодні!