Вперше побачити море

Присутність моря, дівчина відчула ще до того як побачила. Відчувалася якась неймовірна легкість у повітрі, доносилися крики чайок. Та найголовніше, Інна помітила, як почав усміхатися Тарас. На вустах молодого чоловіка мимохіть з’явилася усмішка, якою супутниця замилувалася, хоча намагалася зробити це непомітно. Не втримавшись, спитала:

- Ти завжди усміхаєшся, коли підходиш до моря?

- Не знаю, - щиро відказав той, - зараз усміхаюся тому, що йду туди з тобою. Радий, що саме я покажу тобі це диво.

Інна усміхнулася також. Все це здавалося сновидінням. Молода студентка приїхала на ціле літо до моря, оселилася у розкішному готелі та зараз прямує на пляж, тримаючи за руку хлопця який їй подобається. Вони ще погано знають, одне одного, але попереду достатньо часу, щоб це виправити.

Юнак міцніше перехопив долоню шатенки. Розумів, що сам починає хвилюватися, хоча не раз ходив цією дорогою. Але ходив він з приятелями, водив туристів або сам. Тепер повинен був показати море коханій дівчині. Яку мріяв зустріти та пригорнути до себе з моменту першого листування.

- Ось і море, - промовив юнак, виходячи з дівчиною з-за пагорба. Перед молодими людьми розкинувся безлюдний пляж, а після цього починалися нескінченні хвилі води, які змушували забути про все на світі та просто їх слухати.

На якусь мить Інна заклякнула на одному місці, зачарована картиною моря. Звісно, вона бачила море у фільмах, на картинках, на відео в Мережі. Та хіба все це може зрівнятися з реальністю? Не так часто, реальність буває прекраснішою за уяву. Та це був як раз такий випадок.

Небо, що розкинулося над водою, здавалося продовженням неосяжної блакиті. Сонце вже починало рухатися на захід, а чайки здавалися небесними рибами, плавно розсікаючи повітря.

- Тобі подобається? - тихо спитав хлопець, спостерігаючи за реакцією дівчини.

- Це прекрасно, - так само тихо відповіла дівчина, - підійдемо ближче.

Підійшли до моря так близько, що хвилі велично торкаючись берега, також омивали ноги молодих закоханих.

- На пляжі нікого немає? - спитала дівчина, помітивши безлюдність місцевості.

- Це дикий пляж, - відказав молодий чоловік, - сюди рідко хто приходить купатися, - але я часто приводжу групу туристів, що вони могли помилуватися краєвидами. Тобі страшно тут бути самій?

- Анітрохи. Я ж не сама, - дівчина повернулася до хлопця та узяла його за обидві руки.

Їх очі зустрілися. В обох вони були блакитними як небо та глибокими як море. Тарас відчув, що серце заколотилося як скажене. Інна виглядала такою щирою та довірливою, що хотілося виправдати ці почуття.

- Інна, ти вже вибач, що не сказав одразу правду, - швидко почав юнак, - коли почали спілкуватися, ти почала розповідати, що граєш на скрипці, танцюєш. Яка у тебе чудова бабуся та де ти гуляла містом. Я розгубився, тому що не знав, що сказати зі свого боку. Мовляв, я найбагатший спадкоємець на увесь Херсон. Чи живу у розкішному будинку. Що дівчину собі не можу знайти, бо кожна починає гроші тягнути. Хотілося бути романтичним. От я й придумав історію про будинок на березі моря. Ти так зацікавилася, що потім я не зумів зруйнувати мною ж придумане.

Дівчина уважно слухала те, що говорив хлопець. Кутики рожевих вуст трохи смикнулися, Інна хотіла підбадьорити молодого мажора. Той продовжував:

- Коли ти прийняла моє запрошення, я не тямив себе від щастя. Подумав навіть орендувати будинок на морі на усе літо. Але ж мені потрібно допомагати мамі у готелі. Крім того, не можна починати стосунки з брехні, правда?

- Правда, - відказала дівчина, - просто віднині ніколи не обманюй. Навіть у деталях. Я щаслива, що прийняла твоє запрошення.

- Якби ти відмовилася, - вів далі хлопець, - я б сам поїхав до Києва. Але я так бажав, щоб ти побачила море. Побачила саме зі мною.

-  Я теж про це мріяла, - сказала дівчина, продовжуючи дивитися на Тараса, - я хотіла побачити море. Але ще більше прагнула побачити тебе. Без тебе, море б не виглядало таким прекрасним.

Тарас не втримався. Розуміючи, що може отримати ляпас, все одно ризикнув. Лагідно обхопив ніжне дівоче личко долонями. Інна заплющила очі, даючи згоди на те, що мало статися. Можливо, це стається занадто швидко, але нехай, вони на це згодні.

Молодий чоловік схилився до Інни. Через мить їх вуста торкнулися одне одного, вкладаючи у поцілунок перші почуття. Які молоді люди, ще не навчилися до кінця розпізнавати, але прагнули відчути повноцінно, віднайти в коханій людині.

Відсторонившись, Тарас провів вказівним пальцем по високій вилиці дівчини. Очі хлопця сяяли, відчував себе зараз найщасливішим хлопцем у світі.

- Навіть не думав, що таке буває, - сказав чоловік, - ось так закохатися. Через Мережу…

- Чому й ні, - промовила дівчина, - я також не мала пари, хоча Київ-велике місто. Ми з тобою чекали одне одного.

Знову поглянули у напрямку моря. Інна не могла відвести погляду від величної картини.

- Море завжди хвилюється. Ніколи не буває у стані спокою, - сказала дівчина.

- У моря багато розповідей, - промовив Тарас, - багато з них по кохання. Сюди приїжджають різні курортники. У кожного з них своє життя та власна історія. Море запам’ятовує.