Глава 42

Елеонора прокинулась у власному ліжку, важко повернулась, намагаючись знайти будильник. «Ну й погуляла вчора! І як я додому втрапила? Треба закінчувати з цим». Шалено розколювалась голова. Блондинка слабо пригадувала події вчорашнього вечора.  Та коли пригадала – завила від болю. «Так ось причина мого стану! Оце я спаскудила квартиру Степану. Замість того, щоб розібратися в усьому – наробила скандалу. Хоча, нехай начувається. А до Гальки я ще доберусь. Згорів сарай — гори і хата. Я й тобі влаштую розсипані зорі!»

Захихотіла від старого прислів’я, яке колись так полюбляла промовляти її старенька сусідка. Сміх її ставав гучнішим, поки не перейшов в істеричний регіт. Раптом сильні руки обійняли її тіло, стали ніжно гладити волосся. Від несподіванки Нора стала вириватися, навіть намагалася вкусити нападника. Та у відповідь почула лише тихенький сміх і грайливий поцілунок біля вушка. Здивовано підняла очі, і застигнула від здивування. В обіймах її колисав м’язистий мачо Ден, з яким вона нещодавно порвала. Вона трішки розслабилась, але через секунду сердито зашипіла:

— Ден! Що ти тут робиш? Як тебе взагалі впустили в будинок?

— Тшш, маленька, — впіймав у обійми, не сприймаючи всерйоз її сердитого настрою,— Ніхто мене не впускав. Я сам прийшов, адже я скучив за тобою. Якщо не хочеш, щоб тебе турбували вночі – зачиняй вікна. Ти стерла мої контакти, але я не можу тебе забути.

Нора знову зайшлася сміхом:

— І тобі захотілося урвати шмат солодкого пирога? Що ж ви всі чоловіки такі падкі на гроші? Козел Стьопка заради грошенят мого татка одружився на мені. Бачив якісь зорі в моїх очах, але ще більше пускав слину на гроші моїх батьків. Я його так кохала ще зі школи, а він, гад, життя моє спаскудив. І що йому не вистачало? А тепер он, орел підтоптаний, вирішив розлучитися, набивши повні кишені грошенятами. Уявив себе самостійним і незалежним. Тепер ти. Клянешся у вірному коханні. Ще скажи, що вірші для мене пишеш. Ну, продекламуй, юний Тичина, – вона зітхнула, виплуталась з обіймів і сіла проти чоловіка, – Що тобі від мене потрібно? Скільки кинути на картку, щоб залишив мене в спокої?

— Дурненька! Я не такий, зовсім. Просто грав свою роль, щоб тобі сподобатись. Така в мене робота. Ти ж навіть не захотіла б дізнатися про мене більше. Я не такий собі накачаний альфонс із курячими мізками, який шукає багатих самотніх жіночок, обділених увагою своїх чоловіків! Таким ти мене уявляєш? – він умостився навпроти Нори, легенько взяв її руки у свої і щиро подивився в очі, – Я між іншим, кандидат історичних наук, вранці викладаю, а ввечері підробляю танцями. Особливо добре платять за приватні танці манірні розбещені грошима жіночки.

— Ого! – Нора не могла повірити в почуте, для неї це здалося черговою локшиною на вуха, – Як же ж ти докотився до такого життя? Набридло виляти стегнами, і вирішив закохати мене в себе?

— Нічого ти не розумієш. Життя так склалося, що зарплати від основної роботи не вистачає. Тільки я не шукаю багатої дівчини, щоб мене забезпечувала. Звісно, ти не повіриш, але дуже мені сподобалась. І танці тут ні до чого. Я просто шукаю вихід із ситуації.

Нора здивовано звільнила свої руки і зручно умостилася, підперши голову рукою:

— Нічого собі. А я думала, що ти хлопчик по виклику. Ну-ну, продовжуй. Цікаво послухати.

— Ні, просто танцівник, – відповів Ден, мовби не помітивши сарказму в словах Нори, – Але це тимчасово. Зараз проходжу курси фітнес-інструктора, поступово стаю на ноги. Я вже майже переконав тата, що уроками історії на життя не заробиш. У планах відкрити свою фітнес-студію, так що не вважай мене бідняком. Я вже знайшов співвласників, готових укласти кошти в проект. Та й із кредитом з банку нібито проблем не буде.

— Прямо діамант неогранений. І тобі потрібні гроші на фітнес-студію. І тому… ти вирішив мене звабити. Логічно, хлопчику. Гаразд, я сьогодні добра, скільки тобі грошей скинути на карту? В мене їх повно, дівати нікуди, хоч соли! Підставляй жмені! Чи ти звик, щоб тобі запихали купюри в трусики?

— Знову ти про своє. Чому ви, багатії, всі питання розглядаєте виключно з позиції грошей та матеріальної вигоди? Не потрібні мені твої гроші! Норо, перестань. Я зрозумів, що мені потрібна тільки ти. Залиш свої гроші собі, я кохаю тебе таку як ти є — ревниву, гостру на язик, із жагучим та пекельним  характером і неймовірну красуню! Тому я зараз тебе викраду!

Чоловік підхопив на руки свій скарб, і в прозорому халатику поніс на вихід. Білявка завищала:

— Постав на місце! Божевільний! — забила кулачками йому в груди, на що він лише усміхнувся:

— Залишайся зі мною, ти не пожалкуєш. Досить чіплятися за минуле, коли ти зможеш влаштувати щасливе майбутнє з чоловіком, який тебе щиро кохає. Тобто зі мною. Я покажу тобі небо в зірках.

Елеонора застигла від несподіванки. Знову небо в зорях? Простий збіг, чи для всіх чоловіків кохання асоціюється з далеким зорями? А може цього разу вони будуть справжніми, а не фальшивими?

Ден легко збіг сходами до автівки, яка чекала біля будинку. Обережно посадив свою дорогоцінну ношу, яка ще не дуже опам’яталася, і помчав до нового життя. Блондинка не дуже пручалася, а коли Ден грайливо скуйовдив її волосся та легенько поцілував у скроню, зовсім розслабилася. Вона довірливо поклала голову на його плече і щасливо прикрила очі. Їй було просто цікаво, і вона уявила, що можливо, ось так виглядає дорога до щасливого майбутнього.

***

Галинка заледве дісталася додому, тяжкі думки розривали голову. Але зараз не на часі було хвилювання, потрібно було якось витягувати Гришу з халепи. Хоч яка вона не була зла на нього, але все списала на його емоційний стан. Обговорила необхідні деталі по телефону з адвокатом, перевела йому аванс на картку. Після цього трохи видихнула, важко опустившись на крісло. Хоча Гриша і мав запальний характер, проте відважитись на підпал чужого майна – це вже було занадто навіть для нього. Ще й оця невмотивована злість на неї, бажання розлучення. Яка його муха вкусила? Невже у нього хтось є, а на ній просто зриває злість?