Глава 5 Звуки барабанів

Проходили дні, Сергій продовжував інвентаризацію наявного краму, але і досліджувати місцевість не забував: щодня виводячи Багіру на прогулянку робив позначки на деревах, стараючись зробити їх не помітними для людського ока. У голові і крутилася думка, про те, що у цьому світі він одинокий і жодної розумної істоти поряд немає, проте відчуття небезпеки не полишало. Зустрітися з невідомим розумним творінням геть не викликало задоволення. Що може бути гірше за двоногого царя звірів, хоча не відомо, чи двоногі ці істоти.

Кішка щодня полювала і приносила здобич, що дало змогу трохи економити продукти та й в раціоні з’явилося свіже м'ясо, а це не могло не радувати. Зазвичай вона знаходила якихось гризунів схожих на зайців, тільки без вух і плямистим кольором, як і у Багіри, були птахи –  без пір’я, мабуть вони не літали, хоча можливо юнак поруч із житлом не помічав таких створінь.

Одного разу після полювання кішка прибігла до господаря без здобичі і усім своїм виглядом показувала, щоб він пройшов за нею. Шлях був не коротким, майже годину Сергій ішов за провідником, хоча якби Багіра була сама, то подолала б цю відстань хвилин за десять.   Врешті кішка зупинилася, між кущами лежала туша якогось звіра, схожого на кабана. Здобич була велика і просто так її перенести не вдасться, а розібрати таку тушу Сергій не знав як, якщо птицю чи зайців розбирати доводилося , як не як, а жив у невеличкому містечку і господарство батьки тримали, то з такою тушею  він не знав що робити. Врешті з горем пополам зняв шкуру, витяг нутрощі і процес пішов. Багіра їла все що він їй відкидав, а Сергій розібравши кабана зрозумів що все одно за раз усе не віднесе. Врешті пометикувавши зняв із себе куртку і прив’язав до гілку замість ручки.  Вся здобич все одно туди б не влізла, тому довелося те що не влізло на імпровізовані санки звалити на спину і тягти.

Дорога назад зайняла ще більше часу. І врешті обливаючись потом він дістався своєї галявини. Кам’яна баба стояла, немов охоронець і спостерігала за ним. По тілу пробігли мурашки, але скинувши з себе моторошне відчуття Сергій узявся затягувати здобич до житла. Весь вечір пройшов у роботі. Потрібно було щось зробити з м’ясом і шкурою, яку він засолив і повісив сохнути на горищі. Далі відмочить її у розчині солі, фурациліну і листі дерева , що знайшов тут. Вишкребе усе зі зворотної сторони і буде квасити: квас потрібно зробити сьогодні, щоб він добре забродив. Борошно, сіль, сода і сухі дріжджі були замішані у необхідних пропорціях. Взагалі то це перша шкура, яку він збирався вичинити, про сам процес прочитав у одній із книг, тож тепер вирішив спробувати. Сама процедура дуже довга, після закваски шкура повинна пролежати під пресом, тоді видалити залишки кислоти з міху за допомогою харчової соди, і вже після цього приступити до дублення, яке він збирався провести у відварі кори дерева та солі. Звичайно це все експеримент, але цікавий. Після дублення іде жирування: шкіру вкривають емульсією із суміші милу, жиру з додаванням нашатирного спирту і через декілька годин сушать, як шкіра  починає підсихати, то її розминають і розтягують. Але все це потім, а зараз потрібно щось робити з м’ясом. Обрізавши кістки, які він склав у холодильник, більша частина була заморожена, кращі куски хлопець вирішив в’ялити. У розсіл  занурив м'ясо на декілька днів, яке потім побувавши під гнітом, підвісить  коло своєї вентиляції щоб воно добре провітрювалося і висушувалося. Закінчивши всі ці маніпуляції Сергій не помітив як прийшов вечір. Повечерявши і прийнявши ванну він, як завжди ввімкнувши музику сів за книгу і поринув у світ пригод, розуміючи що його пригоди нічим не гірші за поневіряння Робінзона Крузо. Відволік його якийсь шум нагорі. Це Багіра розійшлася.

 - Чорт, - подумав він, - сьогодні ж у планах було переробити клітку для моєї кішечки, а за усіма цими клопотами геть про це забув.

Піднявшись на горище він побачив, що Багіра веде себе стурбовано, шерсть стояла дибки вона гарчала і бігала по клітці. Зовні ледь долинав гомін, удари барабана, музика.

 - Там люди? Тихше, Багіра, - Сказав Сергій.

   У нього душа пішла у п’ятки. Тіло скував страх, але він швидко прийшов у себе і перевірив чи заряджені рушниці, набрав повні кишені патронів, за пояс запхнув ніж, а позаду невелику сокиру. Помітивши що рухатися стало важко сокиру все ж таки вийняв, але так хотілося одягти на себе геть усю зброю. Далися взнаки вечори проведені за шутерами від  першої особи.

Шум на вулиці посилювався. Зрозуміло було, що люди танцюють. Звуки дивних інструментів наводили на хлопця жах, відразу згадалися історії про сатанистів, з їхніми жертвоприношенням і так далі.

  Сергій поліз до входу, імпровізовані двері які він зробив трималися міцно, але поглянути що робиться надворі можливості не було, якщо їх відвинути, то на поверхні це побачать, тому доводилося сидіти тихо і надіятися на те, що все минеться. Світло Сергій вимкнув ще тільки-но зрозумів що йому загрожує небезпека і тримав у руках ліхтарик. Багіра у його промені виглядала ще більш страшніше і загрозливіше, кішка заспокоїлася і вже не звертаючи уваги на глухий шум дрімала, юнак міцніше стискав рушницю, аж затекли пальці. Час ішов повільно і хлопець не помітив, як заснув.

  Ранок застав його в тій же позі сидячи коло входу з рушницею. Тіло нило, прислухавшись він зрозумів що на поверхні тихо. Вмився, перекусив і нагодувавши Багіру врешті вирішив піднятися нагору. Дивно, але на галявині було чисто. Майже ніщо не видавало нічної присутності, навіть багаття було прибране, лише коло кам’яної баби залишилися залишки жертвоприношення, яке ще не повністю розтягли тварини. Сергій обережно обійшов галявину і знайшов сліди нічних гостей. Дивно, як він не помітив раніше протоптану стежину. Що вдієш, часи коли люди полювали чи працювали на полі минули і у своєму колишньому житті Сергій навіть з хати виходив рідко, а на природі як і бував то просто відпочити, а не сліди роздивлятися, чи вчитися полювати. Страх стримував хлопця відразу піти по сліду людей, та й здоровий глузд говорив, що  потрібно все обміркувати. Хто вони? Які? Чим йому загрожує зустріч з ними? Боязнь невідомих людей, небезпеки, що вони несли заставив хлопця вести себе обережніше.