Розділ другий. Едем – це доля

Розділ другий. Едем – це доля.

Оповідки тітки Джейн органічно перепліталися зі щоденними бесідами з агентом *. Він планомірно доводив, що еміграція є оптимальним рішенням для Ліки. Найвагоміший аргумент він приберіг наостанок. Чистокровний оборотень за походженням, агент * зізнався, що кожен з добровільних емігрантів матиме надвзвичайні преференції та бонуси в разі переселення на центральну планету Імперії Терра – Едем. Імперія конче потребувала припливу нової хвилі емігрантів, чия кров хоча б на чверть відрізнялася від людської.

Агент* знав, що його світ стрімко сповзав у стан застою.

Керівники Імперії теж усвідомлювали потенційну загрозу наявної ситуації і всіляко шукали шляхи вирішення проблеми.

Тому масове переселення землян з їх вродженою схильністю до авантюризму, з їх нестандартним мисленням цілком серйозно розглядалося як один з варіантів порятунку системи.

Існувала лише одна перешкода, але вагома…

Телепортацію на Едем могли витримати тільки нащадки перевертнів.

Навіть чистокровні вампіри, які на Едемі могли б стати Великими Магами, не мали жодного шансу витримати процес телепортації. Технічний рівень Імперії був дуже високим, та все ж таки не ідеально досконалим.

Саме тому в тітки Джейн була причина з таким великим сумом говорити про її втрачені шанси. Адже вона була на сто відсотків людиною за походженням, хоча й володіла значним магічним потенціалом. Саме тому настирливі прохання Ліки допомогти тітці зіустрічали холодну стіну відмов з боку агента *

Але мізерні шанси таки були…Безумовно зрозумілим став той факт, що батьком Ліки точно був перевертень або нащадок перевернів. Від материнської гілки роду Ліка цієї крові отримати не могла. Як і копицю рудого неслухняного волосся доречі. А раз сама Ліка точно зможе потрапити на Едем, то з часом вона просто зобов'язана знайти спосіб забрати туди й тітоньку!

Сльози розставання, міцні обійми, клятвенні обіцянки, коротка холодна телефонна розмова з мамою Юлею – все це було в день прощання. Все сплелося в один вузол, тому сам процес швидкої телепортації майже не лишив сліду ні в пам'яті Ліки, ні емоцій в її душі. Їй аж самій було якось досадно, адже вона не могла пригадати якісь підробиці дійсно унікальної події. Хіба що погляд агента * в останні секунди її перебування на Землі.

Новий надзвичайний світ натомість зустрів Ліку розкритими обіймами. Столиця Імперії, місто Терра, так призвичаїлося до практичної магії що вона стала її повсякденністю. Життя Ліки вирувало від подій та нових знайомств: група емігрантів з Землі, такі ж студентами Юридично ї Магічної Академії як і вона сама, перший досвід спілкування з інакшими створіннями - чистокровними перевертнями, спадковими магами та місцевими вампірами.

У напруженому навчанні промайнув рік, райдужні перспективи вже мерехтіли на обрії, і раптом все змінилося в одну мить.

Ритуал Ініціації для переселенців з Землі, так званий «Перший оберт», за традицією здійсювався одразу після складення іспитів першого року навчання.Та ніхто не міг предбачити що Закон збереження енергії, фундаментальний закон фізики, відомий кожному, поведеться з Лікою так непередбачувано жорстоко, закинувши на практику в таке захолустя…

Сама Ліка винуватила в тому усіх і усе, настільки болюче сприймала вона ситуацію. Винним було і руде волосся, і дурнуватий Закон фізики, і керівництво Академії, яке не спромоглося зпрогнозувати такий казус.

І ось тепер вона замість витончно–розкішного та цікавого життя в центрі Террі суне з похмурим поглядом вуличками брудного району.

Ох, попався б їй зараз той агент *, рекрутер переселенців з особливою кров'ю, зовсім інакше б вона з ним говорила!

Ліка часто зпорівнювала Терру, де сонячна погода могла різко змінитися на похмуро-бузкову дощову з рідним містом. Згадувала дивну архітектуру, чимось схожу на архітектуру старого Київа. Але архітектори на Едемі звісно були на щабель вищими за земних у вправності, для розуміння цього не потрібна була якась спеціалізована освіта, вистачало погляду пересічної людини. Не останню роль в естетичних досягненнях грала магія, яку використовували в суто практичних справах.

Особливо помітно це було в центральних районах Терри, призначених для проживання заможних та статусних громадян Імперії. Але й наявність досить бідних районів було цілком логічним, як і в будь-якій столиці будь-якої країни у Всесвіті. Кількість громадян головного міста давно вже перевалила за декілька мільйонів, і всім їм потрібно було десь мешкати. Але магія надавала якогось фантастичного шарму навіть трущобам.

Вулички тогорайону, якими неспішно йшла Ліка, мимохіть підкидаючи носачками акуратних черевичків пожовклі сухі листочки, виглядали порівняно з центром прісними та занедбаними.

Дівчина розуміла причину такої різниці, але зберігати виважену толерантність сьогодні зовсім не бажала. Врешті решт, чому самотня дівчина зі зруйнованими планами не може трішки побути в поганому настрої ?

Взагалі-то, Ліка ще в дитинстві усвідомила що крім неї самої ніхто її особливо шкодувати та випецькувати не буде. За виключенням тітки Джейн, на яку часами насувала безмежна ніжність до племінниці. Але таке траплялося нечасто, і виглядало трохи дивно, бо дуже швидко переростало в жарти, висміювання проблеми та спільний регіт тітки та племінниці. Тому сеанси трагічного плачу або тихенького скиглення були в Ліки так би мовити «закритим заходом», сльози ці бачила лиш вона сама. Іноді після такого їй навіть ставало легше, і Ліка з подвоєним ентузіазмом продовжувала боротьбу за власне місце під сонцем. Спогади про безбашенну тітку повернули дівчині хороший настрій, навіть плакати не довелося.