Руїни

Чужими руками

А може, я не жива, не дишу,
Захлинулась у крику сирен,
І тепер по землі не ходжу —
Під дощем лежу із ракет?

А може, постріл ворожий
Залишив воронку від хати,
І тепер немає вже, може,
Людини, що, наче, кохав ти?

Ти кажеш, винна, що влада,
А сам прославляєш убивць,
І коли мене будуть вбивати,
За свого "короля" помолись.

Коли знов онімію від болю,
Ні на мить не згадаю тебе:
Ти частина безглуздого бою,
Що тут неперервно іде.

Розкажи, що ми вас гукали,
Розкажи, як нас не бомблять,
Поки від ваших снарядів
Наші будинки горять.

Я знаю: ти жертва, я злодій,
Бо у мене у грудях болить,
Бо вашого "дядю Володю"
Не можу так само любить.

Невже ти тепер за насилля
І наші знецінив життя,
Не знаєш: жива я, чи ціла, —
Любов так твоя вигляда.

А може, я не жива, не дишу —
Людина, що, наче, кохав ти,
Може, я по землі не ходжу
І мертва лежу у підвалі?

І коли мене будуть вбивати,
Я зможу навряд донести:
Мене катувала не влада,
А чужою рукой саме ти.

Подобається

#2285 в Різне
#576 в Поезія

Відредаговано: 23.02.2023