Руїни

Не хочу про минуле

Ні! Стривай! Не хочу про минуле,
Пігулкой що розтануло в мені... 
Так, можливо, час когось лікує —
Мій час же серце крає уві сні...

Не малюй же спогади, уяво, 
І не торкайся сумом моїх вій! 
Не лікує — час мене вбиває:
Одна із сотен звичних алергій...

Ні! Не треба більше про минуле —
І без того воно мені болить...
Промайне, казали... Промайнуло?
Та затягнулось послане на мить...

Буває, що сама я привид,
Буває так: я привидів ловлю... 
Я пам'ятаю досі чийсь там вислів, 
Не важить зовсім що моє «люблю».

Як так вийшло, що шторми всі світу 
Зібрав в одному місці й серці час?
А моїм минулим пахнуть квіти —
Давай його не буде поміж нас?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше