5

…Першим хто в селі дізнався що в Едика Чекіста появилася русалка дізналася баба Михайлина. Саме до старої чоловік і заявився з дивним проханням про чистий рушник і шматок мила. Почуте настільки здивувало жінку, що вона закономірно поцікавилася для чого йому ці речі. «Русалка у мене» – коротко кинув Едик і вихопивши у бабці те що просив, ледь не бігом попрямував до свого помешкання.

– Тьху ти! – тільки спромоглася вимовити стара остаточно спантеличена усвідомленням потім того, що Едик чи не вперше на її пам'яті не клянчив грошей чи самогону для того щоб похмелитися. Це було настільки незвично, що бабця більшу частину дня терзала свої мізки роздумами про те, що сьогодні трапилося з Едиком, а вже надвечір попоравшись зі своїм нехитрим господарством старенька стала джерелом новин сільського сарафанного радіо.

В той час коли баба Михайлина мордувалася дивною поведінкою Едика той поспішав до рідної домівки. Чарівну незнайомку він знайшов біля тої ж криниці біля якої й залишив. Простягнувши жінці мило і рушник чоловік всміхнувся й нерішуче запитав:

– Так тепер можна?

– Що саме можна? – не зрозуміла незнайомка.

– Намалювати твій портрет, – пояснив Едик гарячково пригадуючи де він закинув свій мольберт, фарби й аркуші паперу для малювання.

Невідома жінка мимоволі дала йому деякий час для вирішення цієї невеликої і прикрої халепи. Мило всміхнувшись вона забрала в Едика принесені мило й рушник і неспішно попрямувала до річки, яка виднілася за декілька кроків від халупи її рятівника. Чоловік тільки радий був цій короткій паузі. Заледве незнайомка вийшла за межі його подвір’я Едик Чекіст гарячково кинувся шукати свої давно забуті інструменти художника, які він вже стільки часу не брав до рук…