12

…Христині ось вже який день поспіль не давав спокою пекучий сором. Вона ніяк не могла збагнути причин своїх нещодавніх ганебних вчинків. От як могла жінка, котра завжди вважала себе порядною і розважливою людиною, наважитися на таке шалене безумство? Стидно пригадати, та там в селі вона не лише розгулювала майже голяка перед незнайомим чужим чоловіком, вона кохалася з ним отримуючи при цьому неземне задоволення і казкове блаженство. Просто якесь жахіття вийшло.

Намагаючись якось вгамувати своє розбурхане сумління Христя придумала для себе чимало оправдань. Так у неї тоді був великий емоційний стрес. Вона спіймала власного чоловіку у ліжку з її найкращою подругою. Побачене тоді настільки травмувало психіку, що жінка навіть наважилася на самогубство в відчаї кинувшись в річку серед шквальної літньої грози. Зробила це в стані сильного алкогольного сп’яніння, до речі.

Однак небеса мали інші наміри щодо її життя і долі. Христина чудом врятувалася, познайомилася з Едиком і отримала в подарунок один з найбезтурботніших і найприємніших днів у своєму житті. Хоча нічого особливого тоді начебто й не трапилося. Подумаєш назвали її русалкою, намалювали портрет, нагодували смачнючою рибною юшкою. Тим не менш в пам’яті жінки закарбувалась кожна хвилина цього дня.

Що підштовхнуло її на цей фатальний поцілунок, а тим паче на інтимну близькість з сільським художником Христя не може збагнути й досі. Це було наче якась помутніння свідомості. Яскравий спалах жагучої пристрасті і непереборного бажання яких вона так і не зуміла приборкати. І виправдати все стресом і відчаєм не виходило. Будь-які спогади про Едика, його обійми, поцілунки і пестощі викликали у жінки зрадливе тремтіння в колінах і солодке запаморочення в голові.

Христина картала себе за таку слабкодухість та боротися з власним єством була безсила. Та й не до того їй було останнім часом. Особисте життя у жінки не складалося. Сім’я розвалювалася буквально на очах. Чоловік втративши останні залишки здорового глузду зраджував уже не криючись. Діти геть відбилися від рук. На роботі начальство присікувалося до кожної дрібнички. І загалом складалося таке враження що весь світ наїжачився проти неї.

Єдиною потаємною втіхою для жінки були спогади про той один-єдиний день. В найтяжчі хвилини пам'ять чомусь починала малювати картини сонячного дня, теплої річкової води, дивакуватого художника котрий з зосередженим виглядом старанно зображував її обриси на аркуші паперу. І від цих споминів на серці якось легше ставало, а в душі спалахував тоненький промінчик надії і віри.

– Русалка, – подумки говорила собі тоді Христина, ледь помітно всміхалася і відчувала не лише тугу, але й гостре бажання побувати ще раз в селі і побачитися хоч на хвильку з Едуардом…