31

Новорічно-різдвяні свята для Христини промайнули блискавично однак не безслідно. Ще б пак, стільки приємних вражень і позитивних емоцій жінка давно вже не відчувала в своєму житті. Хоча сторонній людині ця її надмірна святкова ейфорія мабуть видалась би дещо надмірною. Адже зовні практично нічого особливого й не трапилося. Навіть навпаки, для всіх родичів і близьких друзів особисте життя Христі, за останній час, перетворилося на суцільну руїну. Чоловік з якими жінка прожила стільки років разом, підло зрадив її, та покинув заради найближчої подруги Христини. Рідні діти сягнувши повноліття заявили про свою самостійність і невблаганно розбіглися хто куди. Вона наче б то й залишилася самотньою однак відразу ж перетворилася на джерело всіляких пліток та пересудів. І говорили багато брудних та неприємних речей. І те що вона спилася, і що веде недостойний спосіб життя, і що завела собі приблуду-коханця з яким відверто крутить шури-мури.

Христині ж до цих людських теревенів було байдуже, хоча частково, зернятка правди у них звісно ж були. У жінки насправді нещодавно з’явився мужчина, якого вона покохала до безтями, і якому вдалося зробити її найщасливішою людиною на світі. Вона й досі з солодким щемом пригадує історію зародження їхніх стосунків. Все розпочиналося півроку тому так фатально-трагічно, а тепер от склалося так прекрасно-казково. Невдала спроба самогубства жінки в річці, його порятунок її такої безпомічної та в безпам’ятстві. А потім власне саме знайомство коли чоловік назвав Христю Русалкою й взявся писати її портрет.

Цей портрет жінка отримала в подарунок вже при їхній наступній зустрічі, коли спеціально навідалася в гості до сільського художника. Тоді, після неповторної ночі інтимного безумства на березі річки, на пропозицію Едика бути разом, Христина легковажно відповіла категоричною відмовою. Промайнуло зовсім небагато часу як жінка зрозуміла всі наслідки своєї помилки. Виявилося, що сільський художник, настільки глибоко увійшов в її серце, що витурити його звідтам нереально. Спогади і думки про дивакуватого чоловіка заполонили буквально всю свідомість Христі.

На жаль виправити скоєне глупство виявилося не так вже й просто. Розчарований відмовою жінки, Едик не придумав нічого кращого, як чкурнути закордон, на заробітки. Напевне там, на чужині, прагнув стерти з пам’яті образ своєї Русалки, і не підозрюючи як вона тужить й скучає за ним. Не одну ніч Христина проплакала в подушку вже майже не вірячи в те, що вдасться ще хоч раз побачитися з нерозважливого художника. Маленький промінчик надії блиснув для жінки зовсім нещодавно. Напередодні вечора Святого Миколая вона, мов маленьке довірливе дівчисько, попрохала у доброго святого лише один подарунок – зустрітися з Едиком.

Добрий святий не обманув сподівань Христі. Як в далекі часи безтурботного дитинства, Миколай виконав прохання жінки, і подарував їй таке жадане – можливість пригорнутися до Едика, відчути смак його вуст на своїх губах, подивитися в вічі чоловікові й сказати своє тверде «Так». З цієї миті вони практично не розлучалися. Разом зустріли Новий рік, а потім відсвяткували Різдвяні свята. Разом готували обіди, прибирали в квартирі, ходили в гості до друзів і навіть зустрічали світанки. І всього лише за місяць часу сільський художник став настільки близьким і дорогим для Христини, що вона вже й не уявляла собі життя без нього…