Водоспад життя

Прокинувшись зранку Дусь почав ходити біля водоспаду з одного боку в інший, наче його хтось тримав. Блакитно-біле дзеркало водоспаду прив’язало кота біля себе і не відпускало. 
- Привіт! – пролунало десь за спиною. Дусь аж підскочив від несподіванки – Я тутешня, а тебе бачу вперше. Ти часом не з лісу мертвих прийшов? 
- Привіт, так саме звідти. А що? 
- Тобі треба з водоспаду води напитися, щоб знищити зараження мертвого лісу. А тебе ж Дусь Звати? 
- Так. А хто ти і звідки мене знаєш? 
- Я Діра – ліпша подруга Поліну і господиня Міри – твоєї мами. 
- А чому ти тут? Чого ти хочеш? 
- Розумієш, мені не можна в ліс мертвих, а я хочу повернутися і врятувати Міру. 
Дусь згадав Діру та її домівку. Діра ніколи не цікавилася наукою, а зараз в неї сила силенна баночок, скляночок, пробірочок та іншого лабораторного посуду. І як вона сюди потрапила? Вона ж не може зайти в ліс мертвих, то як вона збиралася врятувати Міру? Він ще довго дивився на неї і розмірковував та пригадував. І нарешті наважився спитати. 
- А як ти сюди потрапила? Ти ж не можеш увійти у Вельветовий ліс, то як ти збиралася врятувати Міру? Ти ніколи не займалася наукою і навіть не цікавилася нею, то навіщо весь цей посуд? Ти не та Діра, яку я пам’ятаю і знаю! Кажи хто ти насправді? – Дусь випустив пазурі і пригрозив ними. 
- Зупинись! Що думаєш якщо ти кіт, то тобі все можна?! Відійди від мене! Ти правий. Я дійсно не та Діра, яку ти знав. Я Баярд. Ми хоч і не можемо відкрито ходити у світ людей, та все ж дуже часто навідуємося до них. Коли я в котре збирався у світ людей, я побачив що Діра прийшла до Проклятого Лісу. Вона так впевнено йшла, що було зрозуміло – вона знає шлях у цих непрохідних хащах, і вона впевнено до когось прямує. Діра була одягнена в чорне, що мене дуже здивувало. Я вирішив пошпигувати трішки і пішов за нею. Я був свідком як вона підійшла до людей в чорному, яких ти бачив на початку подорожі, і віддала їм якийсь пакунок. Після цього вона раптом зникла. Я буває спілкуюся з цими людьми в чорному – вони ще ті людокради. І коли я поцікавився у них де ж ділася молода панянка в чорному балахоні, вони зареготали і сказали, щоб я шукав її у своєму світі. Отож вона потрапила до Прихованого Світу. 
- А скажи, її якось можна визволити? Чи вже час пройшов? Ти можеш її врятувати? 
- Я чув, що ти дуже сміливий кіт і що ти врятував одного із нас, тож я виконаю твоє прохання. Залишайся тут біля водоспаду, а я повернуся у свій світ і спробую розшукати Діру. Якщо через 2 години вона не з’явиться біля водоспаду, то вже її ніхто не поверне і тобі треба буде тікати додому, поки хоч сам живий. Зрозумів? 
Дусь мовчки закивав головою на знак згоди. Баярд зник, а наш котик цілих півтори години не знаходив собі ні місця, ні спокою. І коли вже надія почала покидати серце Дуся, Діра випірнула із води коло самісінького берега. Дусь не тямив себе від радощів, що господиня його мами залишилася живою і як виявилося неушкодженою. 
Діра ще не встигла оговтатися після Прихованого Світу і купання у Водоспаді Життя, як Дусь почав засипати її питаннями про людей у чорному, про те що вона хотіла зробити і взагалі що сталося. Виявилося, що люди в чорному, або людокради (так називав їх Баярд) прикриваються тим, що вони охорона порталу – порталу у Прихований Світ. Люди приносять їм подарунки, а вони за це відправляють їх на неминучу погибель. Адже люди не знають, що мало хто повертається із того світу, бо мало хто знає, що допомогти повернутися може тільки вода із Водоспаду Життя. Діра була не виняток. Вона дуже сумувала за своєю кицькою і хотіла повернути Міру. Дівчинка заплакала, але швидко опанувала себе і продовжила розповідати. Щоб повернути її треба знайти головного над цими всіма світами і попросити його про це. Якщо він побачить у серці любов, то виконає прохання, а якщо ні, то загубить і того хто просить і того, кого хочуть врятувати. Звати його Чарлі, а шукати його треба біля помаранчевого озера, яке знаходиться у зелених горах. А ще вона знала, що вкрай необхідно взяти в дорогу воду з водоспаду, бо без неї вони ніколи не потраплять додому. 
Вислухавши таку довгу розповідь Діри, Дусь вирішив, що вже час діяти і запропонував іти у зелені гори і не розсиджуватися тут. Але Діра заперечила: «Спочатку треба набрати води, бо без неї ми навіки вічні залишимося блукати по цих світах». Дусь не заперечував. Вони почали шукати якусь посудину для цього. 
- Я знайшла якусь записку – вигукнула Діра – ось послухай: «Кіт з’явиться – Карта знайдеться». 
- Зачекай, можливо он вона – Дусь ткнув лапою під дерево. Там виднівся шматок паперу і якась пляшечка. 
- Це й справді вона. А ось дивись ще й посуд на воду знайшовся! Значить записка була правдива. 
Вони з Дірою забрали карту, набрали води і вирушили у Зелені Гори до головного над світами.