15.

А щастя насправді в кожній секунді

—  Привіт офісному планктону!  — Зустрів мене крик сестри на виході з будівлі, де компанія орендувала приміщення.

Занурившись у свої думки, я навіть не помітила знайому машину на паркувальному майданчику. Але Яра швидко привернула до себе не тільки мою увагу, а й всіх людей в оточенні п’ятдесяти метрів.

Льоша і сестра активно почали махати мені руками, а руда бестія вирішила остаточно привернути всю увагу людей і широко розкривши руки побігла обійматися. Встигла і придушити мене трохи, і розминку зробити розхитуванням в різні сторони, і навіть ледве з ніг не збила.

Хоча, я збрешу, якщо скажу, що це не принесло мені задоволення. Обійми близьких можуть бути лише приємними.

— Ей, не вбий щойно знайдену сестру, — засміявся наш ветеринар і прийшов мене визволяти.

—  Нічого подібного, — сестра у відповідь показала язик, але відпустила мене, — обійми дуже корисні й приємні. Знаєте чому?

— Чудова розминка для спини, — хмикнула я.

—  А от і ні. Тому що під час обіймів ми відчуваємо серце іншої людини. Наше ліворуч, а чуже праворуч і це наче контакт двох сердець. Красиво звучить, еге ж?

—  Мрійниця, — посміхнувся Олексій. А потім він мене обережно обійняв та привітав з першим робочим днем.

Його обійми були не такими агресивними, але не менш приємними. Хлопець став мені дуже близьким за короткий проміжок часу.

—  А ще в мене є для тебе невеликий подарунок, — друг мені весело підморгнув і дістав із заднього сидіння машини великий букет рожевих троянд.  — Тримай, вітаю з початком нового етапу твого життя, покажи всім де раки зимують.

Тремтячими руками беру свій перший букет квітів. Вдихаю запах троянд. Ніжний квітковий аромат дарує мені відчуття свободи. Наче душа виривається з клітки. Привіт новий світ!

—  Ауу, ти тут, — сміється Льоша і клацає пальцями перед моїм носом. Демонстративно відсовую його руку від своїх квітів та здмухую відсутні пилинки. Моя краса.

—  Тобі дехто передав посилання, — хлопець протягує мені звичайного листа. На лицьовій стороні великими буквами пише рожевим олівцем «Для Насті від Олесі». А з іншого боку заклеєно наклейкою з єдинорогом.

В ту ж секунду хочу прочитати, що мені написала манюня, але Яра наполегливо запихає мене в машину. Виявляється в нас на сьогодні грандіозні плани.

Плани виявились банальними, але від цього не менш приємними. Ми посиділи в кафе, посмакували божественну піцу і закусили моїм улюбленим морозивом. Ми — це я з Льошею. Ярослава оголосила, що вона на новій модній дієті та буде лише салат. Тим салатом вона й давилась, дивлячись на наше задоволення. Але не здалась, навіть аромат розплавленого сиру не зруйнував її витримку.

—  От тобі добре, — пробурчала сестра, коли я успішно знищила свою частину піци та замовила морозиво, — в тебе чудова фігура і метаболізм. А я лише подихаю біля випічки й вже плюс кілограм.

—  Просто я займаюсь багато спортом, — стиснула плечима я. – Приєднуйся, будемо разом бігати зранку. А якщо хочеш можеш доєднатися до мене й на майданчику.

— А давай! — Замиготіли рішучістю очі сестри.  — Буде в нас сімейна пробіжка. Хлопці будуть голови втрачати. А потім тато побачить наш позитивний приклад і будемо взагалі всією сім’єю бігати.

— Яро, в мене є до тебе одне питання, — стримуючи сміх, подав голос Олексій. —  А ти знаєш о котрій годині Настя йде на пробіжку? І як довго займається?

—  Ем, о дев’ятій ранку? — З надією запитала Ярослава. 

—  Ні, — Льоша зробив хитру морду лиця.

—  Восьма?  — Геть скисла сестра. Ох, бідна моя родичка.

—  Неа, — ще більше розвеселився хлопець.  — Настя виходить о половині сьомої й бігає з Алісою годину, а потім ще пів години сама прискорюючись максимально.

З кожним наступним словом Яра ставала все сумніше, а посмішка нашого ветеринара ставала все ширшою.

—  Яро, заради тебе я готова виходити пізніше. О сьомій.  — Запропонувала я альтернативу. Але сестрі й вона не сподобалась.

—  Я вже краще на дієті посиджу.

На тому тема фігури, дієт та спорту була закрита і ми продовжили весело проводити час.

Хоча мені впало в очі те, що я раніше не помічала — друзі дуже багато часу проводять в телефоні.

Сестра зробила за кілька годин понад десять фото, завантажила кілька до соціальних мереж, відмітила мене в сторіз і зробила ще купу справ в телефоні. Звук сповіщень не замовкав і Яра постійно відривалась, щоб відписати.

Я не підглядала до її телефону, але краєм ока помічала фото суконь, картинки, голосові повідомлення. Наче в телефоні більше життя, ніж в реальному житті.

Льоша теж не відставав від подруги. Відривався на повідомлення, дзвінки та показував смішні відео про які згадував.

А ще вони одразу хапались за телефон, як тільки були в чомусь невпевнені. Як ніби гугл це їхній рятувальний жилет в морі необізнаності. Цікаві вони.

В один момент я не витримала та відібрала в них телефони.

Гаразд, підло обманюю.

Насправді я звернула їхню увагу на кількість часу над екранами та запропонувала вимкнути телефони до вечора. І чому на мене подивились, як на ідіотку?

А як вони торгувалися. Ні пером описати, ні словом передати. Наче я в них не телефон на годину забираю, а нирку назавжди. Тому домовились на вимкнення телефону на годину.

Окремо можна описати, як вони це робили. Уявіть, що ви добровільно відрізаєте манікюрними ножицями собі палець. Ось таке обличчя було й у друзів. Наче я їх катую всіма можливими способами одночасно.

Хоча може так і було… Адже вони постійно смикались до телефону. Глянути час, подивитися погоду, новини, значення слова, переклад з іноземної, навіть подивитися оцінку за тест. Це Ярослава відчула таку гігантську потребу. Через два дні після виставлення оцінок.

Угу. Десь в глибині душі я їй навіть повірила, правда не знайшла де саме.