Розділ 1

6 вересня. 2015р.

Минуле.

Елізабет спішила у коледж… Осінь… Повітря пахне кавою, коханням і шоколадом.

- Привіт, Принцесо. - сказав ніжно Нік і, притягнувши дівчину за талію, поцілував. Її капелюшок злетів.

- Вибач, - підняв він акуратне творіння ніжно персикового кольору.

- Нічого, - залилась рум'янцем Лізі.

Нік побачив у її очах щось таке, від чого затамував подих. Йому завжди було приємно торкатись, розмовляти, дивитись, чи навіть просто перебувати поряд з Елізабет. Її дивні сукні, капелюшки. Вони манили до себе тільки його. Так, вона була не така як всі. Вона не гналась за трендами, створювала їх сама. Шила собі одяг, щоб показати свій світ. Шкода, тільки не всім це подобалось.

- Ходімо на урок…? - мило запитала Лізі.

- Звісно, - він взяв її за талію, м'яко притиснувши до себе. Йдучи коридором вони, звісно, зловили на собі заздрісні погляди, та йому було все одно.  Їм потрібно розхдитись в різні боки, бо ж його факультет знаходився в зовсім іншому крилі.

Елізабет не хотілося щоб хлопець відпускав її. І Нік теж цього робити не хотів. Відпускати це створіння, яке дивилось на нього великими очима, повних космосу. Він легко забрав руку з талії коханої та уже стояв перед нею.

- Побачимось, коханий, - Лізі за звичкою цьомнула Ніка в кінчик носа - Мені пора, пам'ятай я завжди з тобою. - і побігла.
Хлопець посміхнувся, і пішов у свій бік…

25 червня 2019р.

Теперішнє.

- Скоріше, вони там! - залунали голоси.

- Я думаю, нам пора! - Елізабет швидко потягнула за руку Ніка.

- Стоп. Чого ти мене рятуєш? - спитав він.

- Ну, по-перше, ти здобич. За тебе непогано заплатять. По-друге, якщо ти там ошиваєшся, то це значить що я теж поряд, тому, залишити тебе теж не варіант. Це логіка. - дівчина підняла брову очікуючи на якісь питання.

- Ти навіть брехати не навчилась, - тихо засміявся  Нік.

Лізі одразу нахмурилась. Як вона робила це завжди. Так мило, вона думала що виглядала сердитою, а насправді, як рожевий кролик.

- Я, принаймні, роблю свою роботу мовчки. Не те що, дехто, - перевела тему розмови Елізабет.

- Я знаю. Жахливо, правда? - вдав що не розуміє нічого хлопець.

- Та я про тебе! Ідіот. - вибухнула дівчина.

Йому подобалось коли вона злилась. І взагалі, йому подобалось усе в ній.

- Чого це я взагалі з тобою сиджу? - пирхнула Лізі. - Приготуйся помирати. - скривилась дівчина і побігла в невідомому напрямку.

Нік знав, що десь всередині неї є та ж маленька Принцеса, яку він так любить.