Глава 6

28 листопада 2006р.

- У нас новенька! - зайшла директорка і вказала рукою на дівчину 14-ти років.

Вона дивилась униз… Аж потім подивилась прямо на Ніка, своїми чорними очами, і посміхнулась так, щиро… Вона забрала пасмо волосся з обличчя. Він дивився на неї як зачарований.

- Це Елізабет О'Хара. Можеш сісти до Харпера. - вказала вона на його парту. Нік не любив компанії. Але їй чомусь був радий. Приємна дівчина.

- Я Нік. Нік Харпер. - простягнув руку.

- А я Елізабет. Елізабет О'Хара. - потиснула вона у відповідь, аж тут їй по тілу пройшовся ток. Лізі відчула що з Ніком те ж саме. Підлітки дивились один на одного, і не могли зрозуміти, що це за відчуття. Від одного доторку. Нік не міг відпустити її, і вона теж. Це було як… БУМ! Вибух. Щось незвичайне як… поєднання чогось особливо солодкого, і соленого водночас…

- Я рада, що ти з Ніком познайомилися! - радісно защебетала вчителька.

Вони зрозуміли що досить триматись за руки.

- Готові розпочати урок?

Так пролетів і урок. Лише хлопець хотів познайомитись з нею, але її вже обійшли однокласники.

- Я… я змушена вийти! - вигукнула Лізі, під натиском учнів і швидко покинула клас.

- Теж не любиш увагу? - взявся нізвідки Харпер.

- Ну так… - трохи перелякалася вона. 

- Я думаю, двоє людей які люблять самотність, знайшли один одного. - посміхнувся Нік.

Дівчина засміялась, а він почервонів, і побачив як же їй пасує сміятись.

Весна 2008р.

От тепер, Елізабет і Нік були далеко не тихими.
Їх знали всі. Як пару, яка зустрічається найдовше. Нік був сильним, та дуже не любив, коли його Принцесу ображали.

- Елізабет пограємо? Нік не дізнається... - приставав новий учень.

Інші знали, краще не чіплятися, бо міс О'Хара і містер Харпер могли надерти п'яту точку як слід.

- Відчепись, бо буде гірше. - пригрозила Лізі.

- Та чого ти! - він притягнув її за талію.

- Ах ти сучий син! - дівчина вдарила збоченця з кулака.

Тільки цього не достатньо. Нік одразу прибіг за крик.

- Ну все, я з тобою панькатися не буду! - з розбитим носом наближався хлопець. Нік на ходу вдарив його у щелепу.

- Не наближайся до моєї дівчини. - притиснув він за талію Елізабет.

- Викликати директорку, чи сам впораєшся? - спитала Лізі злісним тоном.

Новенький зрозумів, що з цього нічого не буде, і пішов.

- До речі, хороший удар, Принцесо. - повернув до неї голову юнак.

- Твій теж так нічого, протверезвів придурок. - засміялась дівчина.

Нік обожнював коли вона сміялась.

- Це ще удар з лівої. - заспокоївшись, кокетливо наблизилась до його обличчя Елізабет.

- Справді? - він її поцілував.

Рука трохи боліла, але цей ненормальний має засвоїти урок. Біль пройде, а кохання ніколи...

2019р.

- Привіт. - поцілував Лізі Нік.

- Привіт. Ну як? До речі в мене є для тебе новина. - сказала вона трохи збентежено.

- А в мене для тебе дві. Хороша і погана.

- Справді? - здивувалась вона.

- Так. З якої почати?

- Давай з поганої, щоб потім від хорошої стало краще.

- Добре. Нас замовила Клара. - видихнув Нік.

- Ну логічно, тому що вона мене ненавиділа. - підняла брову дівчина.

- Все гірше ніж ти думаєш. - він дав їй листівку.

- Що це? - розкрила Лізі записку.

Прочитавши вона поблідла, і почала важко дихати. Хлопець обійняв її.

- Вона хотіла мене вбити… за допомогою тебе. - сказала чуть не задихнувшись Елізабет.

- Як це…? - випустив її з обіймів Нік.

- Клара знала, що я тебе сильно кохаю. І вона вирішила... використати найгірше, і потім мене вбити щей фізично. І звісно, познущатись…- покотилась сльоза.

- Розумієш, якою сильною була її ненависть? - спитав він.

Лізі лиш кивнула.

- Знаєш що з нею зараз? - спитала вона витираючи сльози.

- І що ж?

- Вона у психлікарні.

До чого привела ненависть.

- Звідки ти знаєш?

- Я хотіла дізнатися, що з нею зараз. І сильно жалію. А яка там добра новина? - заспокоїлась Лізі.

- Еммм… Ну Джону подобається твоя подруга. Дарла. - посміхнувся Нік щоб підбадьорити кохану.

- Оу… В мене теж про них новина.

- І яка?

- Вони змовились. Щоб ми зустрілись. Але щось пішло не так.

- От же брехун! - розізлився Харпер.

- Зате, я знаю як їм завдати урок,- хитро подивилась на коханого дівчина. - В будь-якому разі, Джон скоріше всього попросить Дарлу підіграти правда?

- Так, якщо вони думають що обманювати добре, тоді хай відчують це. - Нік зрозумів задум Лізі, вставши з лавочки простягнув їй руку.

- Міс О'Харо…

- Ви такі люб'язні містере Харпере. - захихотіла та.

Притягнувши її до себе хлопець об'єднав у поцілунку пристрасть та ніжність.

- Бувай! - відірвалась від нього Елізабет і втекла. 
Напевне, це вже звичка дивитись їй услід.

- Привіт. - збентежено привітався хлопець.

- Привіт, Джоне. Щось сталось?- Дарла це відчула.

- Тільки не сердься. - винувато опустив униз він очі.

- Я не можу обіцяти.

- Я знаю, ми домовлялися все розказати, але...

- Та ж кажи уже!

- Я сказав Нікові що ти мені подобаєшся! - випалив Джон.

- Ти зробив, ЩО!? - визвірилась Дарла.

- Прикриєш? - з надією спитав хлопець.

- Ти взагалі знаєш про що ти мене просиш? Ти просиш… Ахгр! Плюс, ти знаєш що я вже все розказала Елізабет? - Дарла просто не могла зрозуміти.

- Але це не факт що вона розповість Нікові.  Тож ти просто змушена.

- І чому я з тобою зв'язалясь? - хитала головою дівчина.

- Так по руках? - спитав Джон простягнувши руку.

- По руках, - закотила очі Дарла.- Але ми з тобою, повернемось до цієї теми.

Елізабет тільки й чекала, доки повернеться її подруга і почне "гру".

- Лізі, ти знаєш… - почала зам'явшись подруга.

- Так. - вона вдала що нічого не розуміє.

- Мені тут, ееееее хлопець подобається... - Дарла дивилась вбік. - Що мені робити?