Частина 54

Для узгодження остаточних планів головної диверсії, розробленої, виплеканої довгими зимовими вечорами, Грегорі Магнімус Лучезарний, загримувавшись і навішавши на себе неймовірну кількість захисних амулетів, вирушив до найближчого міста. Портал був пристріляний, спрацював безвідмовно, але вижер третину запасу енергії одного з амулетів. Біля непримітної таверни на околиці міста з дерев'яного туалету, що покосився від віку, в результаті перемішення вивалилася людина бомжуватого вигляду.
Від таверни свиснули пронизливо і луна пронеслася довколишніми вулицями. Чи не луна. Сьогодні у таверні був день зачинених дверей, а для представників правлячої коаліції Конклава у центрі був організований благодійний бал. Щоб не заважали та не діставали.
Тільки всередині таверни з Грегорі почали вітатись присутні тут представники підпілля. Найперевіреніші, найвірніші та найрідніші, якщо не по крові, то за духом.
Більшість прибулих були з інших планет Конклаву, але було двоє і з цієї планети.
Ставр взагалі примудрявся жити практично під столицею, і навіть тримати якусь не надто помітну асенізаторську компанію. "Для копання в лайні ліцензій не потрібно" - часто говорив він, вирушаючи на виклик до органів.
Другий оселився далеко на півдні, і саме завдяки його зв'язкам змовники точно знали про місцезнаходження істоти, що забезпечує ментальний тиск і пригнічення психіки людей, що населяють планету.
- Доповідай, - кивнув головою Грегорі.
- Як я й припускав, Монстрі перемістять до Храму в день відкриття.По периметру озера встановлені нагрівальні артефакти, сумарний ефект яких відповідає двом третинам від звичної для чудовиська температури, – відрапортував Ставр.
- Швидше за все, щоб підбадьорити та роздраконити, - кивнув Грегорі, - погодника привезли?
- Бурю не обіцяє, його стеля грозова злива.
- Із градом?
- З градом, але не більше десяти хвилин.
- Тоді нехай прямо над озером організує. Нам потрібно зменшити температуру. Якщо вийде, то це загальмує рефлекси, а отже, у Яніса буде шанс.
- Лід для коктейлів привезуть за годину до початку. Розроблений маршрут дозволить вивалити це добро в озеро.
- І багато добра?
– Дві тонни.
- Так, розмах святкування не скромний, - зітхнув Грегорі.
Близько години вони промовляли найважливіше і бажали один одному успіху.
- Іншого шансу не буде, - сказав наприкінці Грегорі, - цього разу - це не розрізнені диверсії, це єдиний удар, в який ми вкладаємо всі наявні ресурси. І якщо гадина вислизне, то й у нас надто малі шанси вижити.
Повернувшись у своє житло, Грегорі задумливо застиг у темряві.
Бабу та Гал спали, з їхньої половини не долинало жодного звуку, маг несподівано згадав, як відьма витрясла з нього пляшку міцного місцевого напою. Сказала, що в якості ліків. Мабуть, з Драко навіть вона до кінця дня виходила з себе. І ліки були потрібні, щоб повернутися.
- Добре влаштувався! – долинуло приглушене з далекого кута і Грегорі здригнувся.
Другий голос, набагато тонший за перший, щось відповів, але маг не почув.
- Скучив, розумієш, а ти, можна подумати не радий! – знову долинув бубніж з того боку. Грегорі м'яко ковзнув у бік, де знаходилася комора, з тим, що не догоріло в давній пожежі.
Він як зніс туди все це на зорі добровільного заслання, так більше й не заглядав. Тим цікавіше ставало від того, що там завелося щось чи хтось, що нудьгував і ось наважився запросити в гості ще когось.

Істоти, що явно перебували у коморі, мали якісь магічні властивості. Розпізнати співрозмовників у Грегорі не виходило, ніби на комору повісили пелену, яка не дає зіграти в «Вгадай з трьох разів», тому він посилено напружував пам'ять, намагаючись припустити, хто ж там.
- І не соромно тобі? - той, хто зайшов у гості, явно тиснув  на «господаря» авторитетом. - Ти дорослий, самодостатній, непереможний, зрештою!
Ставало все цікавіше і цікавіше, і Грегорі не втримавшись нахилився до замкової свердловини, сподіваючись розглянути хто ж там самодостатній і непереможний. І звідки вони там узялися.
- Ай яй яй! Так і придурюватимешся? - у глибині кімнати, біля обгорілої з одного боку картини сидів величезний, за людськими мірками кіт, і читав мораль комусь, прихованому кріслом, що впало через відсутність однієї з ніжок.
- Тут, розумієш, вирішуються загальнолюдські, планетарні проблеми, а ти ось це все – усі-пусі, усю-сю?
Грегорі ляснув повіками, намагаючись співвіднести розмову з останніми даними. Здогад заскрібся неприємним осадом десь усередині.
- Не може бути, щоби Драко!
Він придивився до тьмяної картини таємної розмови і здригнувся. Кіт стояв на двох лапах, а над його головою на картині роззявив пащу Королівський Золотий Дракон. Тільки обвуглений до половини. І в Дракона палахкотів золотом погляд. У намальованого дракона, дідько його б взяв!
Грегорі ущипнув себе за стегно.
Кіт розгладив вуса лапою - ти поки думай над своєю поведінкою! Не прощаюся, поки що! - сперся лапою на картину і ніби провалився в неї.
Грегорі рвонув на себе двері і за кілька кроків дістався до перевернутого крісла.За ним нікого не було, але в навалених предметах інтер'єру вгадувалася стежка. І бігаючийй по ній мав явно не дуже великий розмір.
Маг став на коліна і заглянув у подобу нори. Він явно не розраховував, що від дверей гаркнуть: «а я казала, що у нас щури завелися, а ти не вірив!»
Грегорі боляче вдариться потилицею об стіл, перевернутий ногами вгору, здав назад і подивився на відьму, що стояла у дверях, у дивній піжамі, з капюшоном і рогом на маківці.
- Спіймали?
- Кого?
- Третю ніч шкребуться за стіною щури, на що тільки я їх не ловила! Наживку жеруть, а в мишоловку не ловляться!
Грегорі встав, озирнувся на портрет дракона, і задумливо повідомив, - швидше за все мишоловка замала!
- Ой, тільки не кажіть, що у вас щури розміром із пінчера.
- Скажеш таке, - пробасив Гал, - вони тоді Драко зжерти можуть.
- Чому мені здається, - вигукнув Грегорі, виходячи з комори і востаннє озираючись на дракона, що підморгував запанібратом, - що Драко сам кого хочеш може зжерти?
- Ага! Я виграла! - грюкнула Бабу Гала по спині, - Грегорі теж думає, що Дракон підсадний!