46 розділ

Саша

Ненавиджу! Як же я ненавиджу тутешню моду! А цей парадний фрак? Це ж тисяча та одна річ! А штани, які застібаються мало не під грудьми? Сорочка з перламутровими запонками і коміром-стійкою (ну, припустимо, це не погано, «кадика» не видно), краватка-хустка, яку потрібно ще вміти зав'язати цим чортовим бантиком, жилет з десятком перламутрових ґудзиків і сам фрак, з коротким, до пояса, передом та подовженим задом. Я почуваюся чи то півнем, чи то капустою. І це не кажучи ще про зовсім не зручні черевики та рукавички. Одне потішило, все підібрано за розміром і темного кольору, навіть сіра сорочка, як грозове небо. Мені пасує!

Щоправда, настрій від цього не покращав. Про що тільки думають ці два бовдури? Що я забула на цьому їхньому балу? Джо не навчав мене такому. Між навчанням та тренуваннями місця для придворного етикету якось не вистачало. Гаразд, постою тихенько осторонь. Можливо, ніхто й не помітить.

Здалеку я не раз бачила імператорський палац: величезну білу будівлю з куполами, колонами та арочними вікнами. Поблизу воно виглядало ще монументальнішим. П'ять поверхів, всі колони покриті рослинними візерунками, а на фасаді будівлі безліч великих і дрібних деталей, у вигляді дивовижних тварин та всякої нечисті. Ого! Імператорській сім'ї він коштував нечуваних грошей.

Усередині, як на мене, всього було занадто! Занадто багато світла і вогнів, надто багато позолоти, надто багато картин, фресок і різних дрібних столиків, скульптур, вазочок. У кожній ніші, під кожною стіною диванчики, крісла, отоманки. Складається враження, що в цьому палаці живуть старі, хворі на артроз, люди з поганим зором і синдромом Плюшкіна. Ні, окремо всі ці речі дуже гарні й безумовно дорогі, проте разом… У мене в очах рябило від незвички, а за якихось десять хвилин закрутилася голова. Який жах!

- Ну, як тобі тут? – з явною гордістю запитав Азарійський.

- Якщо до вас на допит колись потрапить злочинець, і ви не зможете його розколоти, приводьте сюди. Півгодини поневірянь коридорами цього палацу і він сам викладе всю потрібну інформацію! Ще й прибреше в три короби, аби скоріше забратися звідси!

Бачили б ви, як підзависли мої хлопчики. Хе! Не все ж таки їм мене шокувати! Вечір обіцяє бути дуже довгим.

У величезній залі, куди стікалися гості, грала тиха музика, дзвеніли келихи з напоями і з усіх боків чулися плітки. О так! Попліткувати тут любили. Доки ми дісталися напоїв, я дізналася, що дочка графа Пренстона завагітніла від залицяльника і була терміново видана заміж за якогось збіднілого дворянина, котрий погодився прийняти дитину. Ще подейкували, що на бал прибуде племінник королеви, що принцеса завела нову інтрижку, але це ненадовго, тому що вона зізналася фрейлінам у раптово спалахнулій серцевій прихильності. Тож можливо, незабаром у палаці відбудеться весілля. Герцогиня Беренсьє відвідала мінеральні джерела,  от тільки повернулася втомленою та сильно подурнілою. Але це неможливо! Куди ж вона тоді їздила? І т. д. і т. п. Аж у вухах зашуміло. Все ж таки, іноді мати покращений слух дуже неприємно.

Коли я сподівалася постояти осторонь, не привертаючи уваги, то зовсім не врахувала присутність Куро. Ну так, іноді я сприймаю нас як одне ціле. А після злиття ця грань стала ще тоншою. Мені важко сприймати світ, де поряд немає мого котика, це як втратити руку чи ногу. Але, для всіх інших, поява не наслідного принца Борейї та герцога Азарійського в компанії з невідомою молодою людиною, це вже новина дня. А якщо поряд із цим невідомим йде величезний, за звичайними мірками, чорний, що теж не часто буває, карракал, це вибух мозку в усіх присутніх. Незабаром всі плітки були лише про нашу четвірку. Не важко здогадатися, яких висновків дійшли гості, враховуючи присутність кількох десятків учнів академії на прийомі. Що я там казала? Вечір буде довгим? Ні! Він буде ДУЖЕ довгим! Хто-небудь заберіть мене звідси!

Ізмір Каррітер Азарійський

Якось він не розраховував на такий ажіотаж, викликаний присутністю Олександра з карракалом. Не встигли вони увійти, як звідусіль підтягнулися знайомі й не надто аристократи. Більшість із них вдавали, що прийшли привітати герцога та принца Борейї, але дехто навіть не намагався приховати свого інтересу до нового обличчя. Звідусіль чулися плітки, деякі викликали лише усмішку на його обличчі, котрісь – обурення, а іноді були настільки абсурдними, що хлопець не червонів лише завдяки ідеальному самоконтролю. Як при цьому тримався Грейс, він взагалі не розумів. Проте хлопець виглядав цілком спокійним та розслабленим. Він попивав якийсь безалкогольний напій і успішно вдавав із себе кам’яну скульптуру. Карракал так само успішно наслідував хазяїна. Може, Грейс мав рацію, і притягнути їх сюди було не найкращою ідеєю?

Незабаром з'явилося королівське подружжя із донькою, і гості потяглися до трону, висловити пошану та привітати іменинницю. Їхня черга була майже на її початку.

- Ти підеш з нами, - поставив він перед фактом цілителя.

- Навіщо? – щиро здивувався хлопець. - У мене ні манер, ні подарунка, ні титулу хоч якогось. Я тут замість шафки постою, а ви ідіть. Не думаю, що в палаці мені світить така вже й велика небезпека!

Саша звичайно ж мав рацію, але щось усередині завзято чинило опір такому рішенню. Ізміру здавалося, якщо він зараз залишить хлопця без нагляду, той може назавжди зникнути. Звідки з'явився цей недоречний страх, він не знав, проте опиратися було вище його сил.