55 розділ

Ізмір Каррітер Азарійський

Це було дивно! Не кажучи ні слова, вранці Раян пішов з академії, а опівдні повернувся зовсім іншою людиною.

- Ти бачився з Сашею? – поставив Ізмір провокаційне запитання. Це було досить небезпечно, враховуючи його хворобливу прихильність до хлопця. Але відповідь зовсім вибила герцога з колії.

- Хто такий Саша? – безтурботно спитав принц. Він, як ні в чому не бувало, завалився на ліжко з книгою. Невже він настільки добре грає? - До речі, я тут так чудово поспілкувався з твоєю кузиною. Елеонора – чудова дівчина! Батько мав рацію, коли радив до неї придивитися?

- Коли це ти встиг побачитися з Норою? – здивувався Азарійський. – І що означає «придивитись»? Ти що, збираєшся одружитися з цією змією?

Такий поворот розмови вибив хлопця з колії. Тільки подумати, його друг хоче стати імператором!

- Ну, одружуватися - не одружуватися, це ще вилами по воді писано, але познайомитися ближче... А я хіба не розповідав? Я ж два тижні гостював у герцогині Беренсьє! Така мила жінка… Щоправда, знаєш, зовсім не пам'ятаю, як я до неї потрапив. Але те, що відпочив добре, це точно!

Ізмір вражено опустився в крісло. Оце новини! Потрібно буде батькові доповісти про такі довгострокові плани Реньє-старшого!

- До речі, то хто такий Саша? - відкинув книгу принц. - І ти випадково не знаєш, навіщо я в парк ходив? Замерз, як горрай на півночі у поганого господаря! І хто призначає зустрічі у таку холодригу на вулиці?

- Ніхто… - прошепотів хлопець, починаючи розуміти, що трапилося. У голові спливли слова Грейса: «якщо тобі дорога твоя пам'ять…». Невже це він? Але як? Він менталіст? Тільки вони здатні змінити людську пам'ять… - Раяне, а ти більше нічого не забув? Може, у тебе провали?

- М-м… Ні! – хлопець рефлекторно почухав голову. - Точно ні! І ще, не клич мене більше так! Це ім'я викликає дивні відчуття. Мені не подобається! Крейг – звичніше.

Хіба менталісти вміють так ювелірно працювати? Може це якийсь артефакт? Потрібно розібратися!

Саша

Ну ось, я знову залишилася сама. Крейг після «очищення» зажив спокійним життям. Не раз бачила його в їдальні і в коридорах центрального корпусу, ми навіть одного разу зіткнулися віч-на-віч, випадково звичайно. Не згадав! І це добре, він знову посміхався, жартував, жив повним життям, з іншого боку, мені було трохи прикро. Все ж таки, забирати чужі спогади і почуття, це не справедливо, хоч іноді й необхідно. Собі б я такого не побажала.

Ізмір зрозумів, хто створив таке з його другом. Він нічого не сказав, проте бачитися ми стали рідше. Він все частіше пропадав на роботі у батька, а я дедалі більше заривалася у підручники. Час невблаганно рухався до весняної сесії!

Весна у столиці приходила набагато раніше, ніж у нас, на півночі. Вже за два тижні повністю зійшов сніг, а з-під землі вилізла свіжа зелена трава. Здається, світ сам намагається стерти з пам'яті все сумне та погане, що трапилося з його дітьми під час похмурих, холодних зимових днів. Він оновлюється! Варто й мені оновитися! Продовжити жити, вчитися і досягати заздалегідь поставленої мети. Адже головне завжди зі мною: мій «маленький» Куро та мої вірні друзі! Шкода тільки, що і вони, по-своєму, помиляються в мені… Так, мене продовжувала гризти совість, незважаючи ні на що. І як тільки Філліда справляється з усім тим болем, котрий встигла принести оточуючим? Як вона може спокійно спати, плануючи вбивство тисяч людей?

Гаразд, щось я відволіклася! Про що я там хотіла розповісти? Ах, так! Сесія…

Тут вона поділялася на три частини: зимову, весняну та річну. В принципі, як і в нас, правда? Зимова для мене пройшла без втрат, незважаючи на всі старання Горійського. Він і справді, викладався на повну, поки намагався вбити мені в голову якомога більше знань. Йому, схоже, приносило задоволення знущатися над бідним мага життя. Тим більше, що, окрім мене, така ситуація влаштовувала всіх. Щодо весняної, не можу сказати, що я халтурила, чи зовсім не вчилася. Ні! Але, здається, мене трохи поглинув вир подій і переживань. Доводилося наздоганяти!

Фізпідготовку здала з першого разу, навіть сама здивувалася. Менторас Грозов любував, як ніколи. Після занять із бабусею Рогнедою та ознайомлення, поверхового звичайно (щоб вивчити все, мені й року не вистачить), з Гримуаром Знаючих, здати на «відмінно» зілля з травознавством проблем не склало. Бестіарій мені завжди подобався, я його ще з Джо пройшла, тож менторас Рудеус поставив заслужений вищий бал автоматом. Пам'ятаю, це була найкраща новина за той триклятий день.

Це був вівторок, другий день тижня та другий день від початку сесії. На першій парі (основи цілительства) Горійський знову лютував, як і завжди. Добре, що це був лише письмовий залік, а то пішли б усією групою на перездачу. А ось з топічної анатомії він влаштував повноцінний іспит: з квитками, опитуванням і навіть наочними посібниками, тобто напіврозкладеними трупами (свіженьких то в академії немає, а в міський морг нас поки що не водили). Це була повний капець! Якщо теорію ти ще можеш визубрити абияк, тут головне мати гарну уяву, то продемонструвати це «наживо», дуже складно! Ви тільки уявіть: лежить на столі тіло, яке жахливо пахне, передня черевна стінка відкрита, шкіра з грудей знята, м'язи відокремлені один від одного, так що всі нутрощі назовні. І ти повинен розповісти: в якій площині, за якою лінією знаходиться той чи інший орган, як він розташований по відношенню до тебе в положенні лежачи і стоячи, як при цьому він зміщується і які магічні потоки краще застосувати, щоб при мінімальних витратах енергії відновити вражені хворобою ділянки, і т.д. і т.п.. Голову зламаєш!