Саша. Як врятувати імператора

10 розділ

Саша

 

Бал! Десь я це вже чула… чи, може, бачила… Певна річ, це було не так давно! Місце, де розбилася світла надія юної дівчини на гарне проведення часу. Не дивно, що потрапивши на цей захід уже вдруге, я не очікувала нічого хорошого. Проте, як виявилося, що може бути ще гірше. Напевно, бали – це таки не моє!

Спочатку все йшло рівно за планом. Прибула в особняк Азарійських, переодяглася, навіть чаю попила. Бо ще не факт, що на урочистості вдасться поїсти. Та чим ближче ми під'їжджали до палацу, тим сильніше я відчувала мертву енергію соуру і тим темнішими ставали силові нитки над містом. Вони, мов павутиння, обплутували липкими відростками всі будинки, витягаючи світло, тепло, магію. Від побаченої картини волосся на руках піднімалося дибки. Наскільки ж усе погано, раз Пітьма так швидко поширюється містом?

Всередині імператорського палацу все виявилося ще гіршим! Темні нитки пронизували не лише саму будівлю, а й деяких людей. Вони тонкими потоками присмоктувалися до магканалів і повільно, крапля за краплею, витягали з людини магію та життя. Чому цього ніхто не помічає? Невже вони не бачать, наскільки все погано? Хіба імператорський цілитель не відчуває гнітючої присутності чужорідної енергії?

Як і минулого разу, ми з Куро викликали фурор. Одне добре, більшість гостей просто обговорювали нас за спиною і не лізли знайомитися. Боюся, зараз я не в змозі чемно посміхатися. Раян з'явився у супроводі свого батька, чи це принц супроводжував короля Борейї… Тут уже кому як більше подобається. Як на мене, одна конкретна ліерда більше зрадіє молодому Реньє.

Раян ввічливо привітався (навіть зі мною), якось дивно, надто пильно, вдивляючись у моє обличчя. І що він намагався там розгледіти? Боюся, на покаяння у мене сьогодні сил не залишилося. Вони з Ізміром перекинулися кількома фразами та розійшлися. Підозріло! Та, що-небудь аналізувати зараз, для мене вкрай складно. Вся енергія йшла на підтримку міцного бар'єру, що відокремлював мої магканали від чужорідного втручання.

Момент, коли в залі з'явилося королівське подружжя, я трохи проспала. Точніше, просто не звернула уваги на метушню і шушукання довкола, повністю занурившись у себе. Про те, що щось пішло не так, зрозуміла лише в той момент, коли Ізмір притягнув мене перед світі очі імператорської сім'ї. А коли ми взагалі встигли пройти такий довгий і важкий шлях? Здається, я випала із реальності.

Поки молодий герцог розкланювався зі своїм дядьком, обмінюючись люб'язностями, я посилено вдивлялася магічним зором в енергетичні канали монарха. Зовні чоловік виглядав цілком здоровим, ні втоми, ні синців під очима. Проте на магічному рівні все було набагато гірше! Декілька великих вугільно-чорних канатів присмокталися до магканалів імператора, поступово виснажуючи його резерв. Якби не прямий зв'язок цієї людини з головним магічним Джерелом, він би вже давно загинув. Я бачила з десяток цілительських заклинань, котрі клаптями висіли на його аурі. Схоже, місцевий лікар все ж таки намагався хоч якось допомогти. Але, зважаючи на причину, заклинання довго не триматися. Що ж, «Сонечко», сьогодні нам доведеться викластися по максимуму, бо іншого шансу у нас може не бути!

- Рада знову вітати вас у палаці, - ясно посміхнулася принцеса, коли я низько вклонилася, вітаючи правителів. - Сподіваюся, вам запам'ятається сьогоднішній вечір на все життя!

І стільки прихованої погрози в голосі. Невже вона заразом із тітонькою? Схоже, вони щось задумали, і згадка про все життя, це зовсім не застереження.

- Не сумніваюся, Ваша Високосте, - знову вклонилася та відійшла, не дозволивши дівчині продовжити цей фарс.

- Ти хамиш майбутній імператриці, - чомусь усміхнувся Ізмір. - Нора дуже злопам'ятна, не боїшся постраждати?

- Я людина бідна і абсолютно не примітна. Якщо імператриця опуститься до мого рівня, щоб помститися, це заплямує її репутацію, - говорила навмисне голосно, щоб це почуло якнайбільше народу. Кому треба, той донесе моє послання до адресата. А якщо вона не зробить потрібних висновків, то я не винна!

Вечір проходив нудно. Музика, танці, плітки. Добре, хоч цього разу поїсти змогла. Ізмір час від часу зникав, потім знову з'являвся, та мені це тільки на руку. Години через дві, я помітила, як імператор стомлено розтер скроні. Заклинання цілителя зовсім злетіли і йому, мабуть, дуже важко. Незабаром чоловік покинув зал. Що ж, це мій шанс! Аби тільки усе вийшло!

Вислизнула із зали через інші двері. Палац величезний, та я маю унікального помічника.

- Шукай, любий! – карракал голосно пирхнув і повів мене вперед.

Ми блукали коридорами хвилин сорок, якщо не більше. Я навіть встигла втомитися. Іноді доводилося ховатися то за гобеленами, то в глибоких нішах. Добре, що їх тут було повно. Незабаром Куро привів мене, не знаю, на який поверх (я давно вже збилася), не знаю, в який коридор, але сподіваюся, він зможе вивести нас назад. Інакше доведеться тут залишитися назавжди невпокоїними привидами.

Біля потрібних дверей, за якими навіть я вже відчула запах імператора, стояв охоронець. Ну ось! Тільки цього мені не вистачало! Наблизилася збоку, по стінці, абсолютно беззвучно, зовсім як каракал на полюванні. Джо навчив мене цьому влітку. Як знав, що знадобиться! Коли чоловік нарешті нас помітив, я ривком кинулася вперед, торкнувшись його лоба, поки він не встиг підняти тривогу.

- Спи! - охоронець звалився на підлогу, як мішок картоплі. Вибачте, містере, але ви надто важкі, щоб ловити вас у польоті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше