Глава 1

„Доброго ранку,Ліно!- читаю я повідомлення від мами.” Ну так уже ранок. І справді, остання пляшечка вина вчора була зайва. Та невже мене так розвезло від декількох пляшок вина та іще чогось. Хоча ні,потім ми поїхали в клуб,а там було ще віскі і текіла . А ну тоді все ясно. Боже,як голова болить. Казав мені брат,що треба менше пити,а я не слухала,ну й байдуже. Добре, зараз схожу в душ,вип'ю кавусі і має стати краще. Виходячи з душу,я отримала повідомлення від Данила,мого брата. 

„Я заїду за тобою,пообідаємо разом,бо давно вже не бачились,– я прочитала і пирхнула”. Звичайно,ми так давно не бачились,аж два тижні,але для нього - це ціла вічність. Мій брат крутий столичний програміст і він часто буває закордоном у своїх відрядженнях. І він добре розбирається у всіх своїх «хакерських штучках» і,як він не намагався мене навчити цьому,у мене не виходить. Ну  не розумію я цього всього.І тому Данило полишив спроби навчити мене програмістиці. Подивившись на телефон,я вирішила подзвонити дівчатам,Маші та Ані,з якими ми вчора тусили.

–Алло,Машо,привіт! Як ти після вчорашнього?

–Ой,та поганенько. В голові  бджоли гудуть і з унітазом цілу не ніч не розлучалася .А ти як?

–Та більш-менш, тільки голова болить. Ось в універ збираюсь.

–В тебе ще сил на універ достатньо? Капець,ти , напевно, безсмертна.Бо в мене немає сил не те,що до універу йти,а й з ліжка встати.

–Я повинна йти,бо за прогули мені буде таке від батьків,що краще і не знати. Ну добре,Машунь,я вже маю бігти , бо запізнююсь. Давай ввечері побачимось?

–Добре,я тобі подзвоню.

Я поклала слухавку і почала збиратися.Навіть, якщо у мене була весела нічка,то це не привід бути сонною і без макіяжу вранці,тому я попрасувала темну ділову сукню,взула підбори,зробила легкий макіяж та укладку.Все,я готова. Вдягаючи пальто,я почула вібрацію телефону. Це було повідомлення від мого хлопця , Андрія.

Він писав:„Я завезу тебе в універ, сонце!Вже чекаю під будинком”.

Я посміхнулася і побігла на зустріч коханому.