Глава 14

Сергій

Ось і настав день Х. День операції.  Який змінить моє життя на до і  після. Та чи в хорошу  чи погану сторону будуть переміни? Оце вже питання. Але зараз я лежав один в палаті. Медсестри прибігали до мене,перевіряли моє самопочуття, щось міряли,щось робили. Деякі лікарі також ходили стурбовані, бо сьогодні надскладна операція.  Не кожен же день вони пересадку серця роблять.І чи вийде все? Шансів п'ятдесят на п'ятдесят. Мої батьки також були дуже схвильовані. Мама ледь себе стримувала,щоб не почати істерику . Батько не сидів на одному місці,  ходив з одного місця на інше. А це ,як я знав у нього був найвищий ступінь хвилювання. Ось так от,всі були дуже схвильовані. Але я чомусь був дуже спокійний. Не знаю,навіть , чому. Але я справді не переживав і був готовий до того ,що мене чекає. До операції залишалося сорок хвилин. Спочатку до мене зайшов лікар,обговорити деякі робочі моменти ,як то кажуть. А потім до мене зайшла мама. І чимось я відчував ,що розмова з нею  буде не з легких. Вона ледь зайшла в палату і помітно тремтіла. Як вона не намагалася стримувати себе,показати всім ,що вона сильна жінка, але в неї це не дуже виходило. Навіть, сліпий би побачив ,як вона боїться. Ох, щось мені зараз ,здається ,що не мама мене буде заспокоювати ,а її.  Вона   підійшла і сіла поруч:

–Синку,як ти? Готовий?–спитала вона.

–Мамо,ну ,як можна до цього бути готовим. До цього ти ніколи не будеш готовий. Воно так стається несподівано. Коли цього не чекаєш. І ти ніколи не будеш до цього готовий.

–Ооо,мій мудрий синочку, скільки ж бід на нас навалилося. Ти ж такий молодий. Тобі лише двадцять. А ти вже стільки всього пережив. І ці три роки останні. Були просто,як якийсь кошмарний сон. З якого хотілося швидше прокинутися. Але ось сьогодні ми нарешті прокинемося з цієї пітьми. І у нас настане ранок. Ти все зможеш пережити , синочку. Ти дуже сильний хлопець. Ти зможеш. Я вірю в це,–сказавши це,вона тихенько заплакала. Ой,мамо,як би мені хотілося вірити в твої слова ,але якби усе було так просто. Але натомість я сказав:

–Ну,мамо,годі. Не плач,все буде добре. Ми будемо на це сподіватися. Ми все зможемо пережити.

–Так,синку,–витираючи сльози,казала мама,–ми зможемо. А головне ти зможеш. Але знаєш ще,що ти головне не бійся. Це не боляче. Ти не відчуватимеш цього. Все буде добре, мій сильний хлопчику.

–Так,мамо,все буде добре,–звичайно,я хотів в це вірити. І буду  в це вірити, принаймні намагатимуся.

Мама встала і збиралася вже йти ,але тут зупинилася і сказала:

–Пам'ятай про те,що я сказала. Ти сильний . І нічого не бійся. Все буде добре.

І чомусь вже зараз я їй вірив. Чому? Не знаю. Але вірив. Вона відчинила двері,щоб іти ,але тут я її зупинив:

–Мамо,я тут хотів у тебе спитати. Пам'ятаєш тут десь два дні назад приходила дівчина. Така з довгим волоссям і гарними очима. Ти пам'ятаєш її?

–Так,синку, пам'ятаю.

–Добре.  Ем..Хто вона така?

–А вона не представилася тобі?  Хм,дивно. Ну це, напевно,таке виховання.Але зараз не про це. Цю дівчину звати Ліна Ковальська.

Я лежав і думав ,і що ж мені дає це ім'я . А я знаю що. Нічого. Ну  тоді треба далі розкручувати маму на подробиці.

–Хто така ця Ліна Ковальська?

–Ліна Ковальська –це і є сестра того хлопця,серце якого буде битися в тобі. І саме вона трохи бунтувала  проти свого батька. Бо не хотіла ,щоб той продавав серце її брата.

Я лежав в шоці. Ця дівчина є сестрою того хлопця? Капець. Хіба таке можливо? Ну , напевно,ж можливо. Ну і тепер я можу зрозуміти її поведінку. Ясно, чого вона так все випитувала. Тепер мені все зрозуміло. І ще в кінці сказала,що прийде час я все дізнаюся. Ось я все і дізнався про дівчину-загадку . Але зараз я її не засуджую. Її дії достатньо зрозумілі. Вона прийшла і випитувала, лише тому що, хотіла дізнатися в кому буде битися серце її брата. Все геніально і просто. А я з нею повівся ,як повний дурень. Мені треба хоч ,якось вибачитися перед нею. Бо ще подумає,що я якийсь ненормальний. І що тоді буде. Але зараз мама на мене дивилася з підозрою:

–Сину,все нормально? Ти ,ніби завис.

–Та, ні,все нормально. Я в нормі.

Мама вийшла з палати. А за мною приїхала медсестра,щоб забрати на операцію. Ну все пригоди починаються...