Глава 32

   — Я вже. — Не рішуче промовила вона, тримаючи рушника довкола свого тіла. — Тепер твоя черга. — По-дитячому, промовивши фразу, вона зашарілась.
   От чого і боявся Олексій: її тіло пестили краплинки води, рушник ледь прикривав стегна, мокре довге волосся гралося з її плечами, - одним словом, - Німфа.
   Олексій частіше задихав, а його серце відбивало шалений ритм у скронях.
   — Так… авжеж… — він ледь підвівся з ліжка на своїх неслухняних ногах.
   Дилія обіймала себе руками, добряче тримаючи рушника, хоча долоньками, вона його все ж таки не притискала – опіки давали про себе знати. Вона чула власний стукіт серця, здавалось навіть Олексій його чув.
   Олексій зробив кілька кроків і опинився біля Дилії. Його погляд зустрівся з її і він усміхнувся.
   — Що? — Дилія усміхнулась навзаєм.
   — Ти чарівно виглядаєш. — Олексій торкнувся її щічки долонею. — Моя красунечка.
   — Дякую. — Подяка була тихою, але водночас голосною. Вона говорила про те, як хазяйка голосу хвилюється і томиться від бажання,… якому вона поки що не дозволяє проявити на максимум.
   Ніжно поцілувавши її у чоло, подивившись у її потемнілі очі, він ще раз усміхнувся і пішов у напрямку ванної.
   Дівчина видихнула, коли Олексій зник з поля зору.  Дилія навіть не зрозуміла, що за цей час, який він був так близько, вона не дихала. Її переповнювала ніжність і неймовірне тепло, яке викликало бажання. Бажання – бути повністю його… належати йому… торкатись і отримувати пестощі… Проте… проте, ще не час.
   Дилія швидко закрокувала до ліжка, біля якого лежала сумка з її одягом. Обережно відкривши його, вона все одно зойкнула, коли її рани торкнулись торбинки. Діставши шовкову нічну сорочку, вона усміхнулась. Ця тканина так гарно усе підкреслює, так огортає, що хочеться торкнутись і… і… роздягнути. Її уява зіграла з нею жорстоку гру, немов кажучи: — «суцільний секс, - проте руками не торкатись!». Знущання, знущання над собою, своїми бажаннями і над Олексієм.
   Дилія швидко зняла рушника і так само швидко одягла нічну сорочку. Дістаючи з пакета чорні, мереживні трусики, вона прислухалась чи ще шумить вода у ванній, переконавшись, що Олексій все ще там, - вона швидко одягла їх.
   Видихнувши, Дилія всілась на ліжко. Сидячи на великому ложі, Дилія нервувала, чекаючи на Олексія, який був у душі. Вона боялась того, що побачивши його у рушнику, з краплинами води на тілі – не витримає, а тим паче піде на перекір своїм переконанням та принципам.
   Вона зітхнула і поправила своє мокре волосся. Ніч обіцяла бути цікавою та безсонною.
   Вода перестала шуміти і це означало лише одне, - Олексій зараз вийде у повній своїй красі і його оксамитові нотки голосу, його очі, які зачаровують – змусять її віддатись почуттям.
   Олексій увійшов до кімнати і Дилія забулась, як дихати, так само, як і він. Вони смакували побаченим, – не випускаючи одне одного, з поля зору. Він насолоджувався її бездоганністю у шовку, який їй так пасував, а вона не могла відірвати погляду від тої картини, про яку думала декілька хвилин тому. Олексій стояв перед нею наче Аполлон: плаский живіт, рельєфні м’язи ніг та рук і дивовижна, спокуслива усмішка крізь вусики та борідку. Дилія захоплено розглядала його, загубивши тактовність, - проте, здобула натомість, еротичні фантазії. Вона голосно ковтнула і – це було синхронно разом з ним.
   — Ти спокусниця з вдачею святенниці. — Олексій облизав пересохлі губи.
   — Невже настільки, – святенниця? А коли цілую тебе, - теж такою здаюсь? — Дилія спокусливо закинула ніжку на ніжку.
   Олексій бажав у цю хвилину повернутись знову до ванної і прийняти холодний душ. Ця дівчина знала, як розпалити його і змусити мліти від бажання, але в ту ж мить – вона уміло розвіювала його фантазії, яким у ці хвилини не судилося здійснитися.
   — У ті хвилини, - ти Дилія…
   — Яка я? — грайливо повівши плечем, запитала вона.
   — Така, яку б твій батько зачинив у вежі і не відпускав. Хвилюючись, що ти звабиш мене і скористаєшся мною. — Засміявшись, Олексій підійшов до ліжка і всівшись навпочіпки, додав: — Проте… я чоловік, – який цінує моральні якості і серйозні кроки зі сторони своєї обраниці… і доки я не побачу каблучки на своєму пальці – ніякого ліжка тобі не бачити! — ледь тримаючись, щоб не розсміятись, він серйозно дивився на неї.
   Дилія розсміялась голосно та щиро.
   — Хмм,… а я хотіла обійти обов’язки стороною і просто скористатись твоєю недосвідченістю. — Дилія зітхнула, а потім знову розсміялась.
   Олексій підтримав сміх коханої, а потім ніжно поцілував її вуста.
   — Пустунка. — Олексій пестив пальцями її вологі коси і аромат бальзаму заполонив його ніс. — Хочеш перекусити? Можемо щось замовити у номер.
   — Можна. — Дилія намагалась запам’ятати усе-усе: аромат гелю для душу, яким користувався Олексій, його сміх, те, як він виглядав у рушнику.
   — І що ж хоче, моя Пташечка? — все так само, пестячи її волосся, запитав він.
   — Ммм… каву це сто відсотків! — прицмокнувши, Дилія засяяла. — А ти, що хочеш ти?
   — Можна замовити равликів. — Засміявся Олексій.
   — Сам їх будеш і їсти. — Приснула сміхом Дилія. — Це єдине, до чого я так і не звикла у Франції. Замовимо щось більш їстівне.
   Олексій сміявся з її переляканого виразу обличчя.
   — Тоді?
   — Тоді, можна замовити Кіш з грибами і шпинатом31, а ще Кордон блю32. —
Дилія облизала губи і одразу отримала швидкий цілунок від Олексія. Засміявшись, вона додала: — На десертик, щось будемо брати?
   — Ти мій десертик! — знову поцілувавши її, він усміхнувся.
   — Ммм… — Дилія поцілувала його у шийку.
   — Тоді я замовляю Кіш та Кордон блю? Правильно?
   — Саме так! І еклери з заварним кремом33. — Додала вона.
   Олексій набрав номер і замовив усе, що назвала Дилія. 
   Доки вони чекали на їжу, час проходив непомітно. Дилія розповідала в деталях про те, як проходить практику у ресторані, що готує і якого досвіду здобула, а Олексій ділився усіма подробицями стосовно їхніх планів з Паскуале, що до художньої школи.
   Постукали у двері. І чемний, молодий, чорнявий хлопчина – привіз на таці їхню вечерю. Олексій нагородив хлопця чайовими і подякувавши, зачинив за ним двері.
   Всівшись на ліжку поряд з Дилією, він відкоркував пляшку вина, яку теж замовив до вечері. Наливши у келихи вишневого кольору рідини, він проголосив:
   — За нас! За цей неймовірний день у Парижі! — торкнувшись келихом об її келих, Олексій тепло усміхнувся своїй Пташечці.
   — За нас! За цей день! — Дилія була безмежно щаслива. Її коханий поряд.
   — Я кохаю тебе, моя Диліє. — Поцілувавши її у шийку, тихо сказав Олексій.
   — Я тебе більше кохаю, мій Олексію. — Дилія усміхнулась його діям.
   Потерши долоні, Олексій втягнув носом аромат дивовижних французьких страв.
   — Смачно махне.
   — Це ще й смачно їсти. — Підкреслила Дилія. — Смачного!
   — Смачного!
   Олексій обережно розклав їхню вечерю на тарілки. Узявши виделку Дилії, він наколов шматочок пирога і дав їй його скоштувати.
   — Ммм… смачно. — звуки задоволення захопили кімнату. — Дякую за турботу. — Вона вказала на свої руки.
   — Хіба закоханні за це дякують?! — він поморщився. — Кохання і турбота не роздільні.
   Дилія усміхнулась і проковтнула Кіш.
   — Ти маєш рацію. — Вона дивилась в його очі. — Мені так добре. Я така щаслива!
   — І я щасливий! — щиро зізнався Олексій, відчуваючи у грудях, як калатає його серце. — У мене є дещо для тебе. — В животі усе стиснулось від хвилювання, а у горлі пересохло. Підвівшись, він почимчикував до полички і узяв маленьку коробочку. Всівшись знову біля Дилії, він відкрив золоту коробочку і
простягнув її їй. — Це тобі.
   — Олексію! Це неймовірна краса! — Дилія дивилась на дивовижної краси каблучку. — Це… це… з аукціону?
   — Так. — Усміхнувся він, бачачи, як вона зраділа. — Він оздоблений камінцем – гранат. Це оберіг за знаком твого народження.
   — Вау! Ти і таке передбачив. — Дилія не могла повірити, що перед нею каблучка та ще й до того ж з її персональним камінцем. — Навіть, я не знала який камінець належить Водоліям.
   — Я хочу одягнути тобі її. — Він витягнув каблучку з коробочки і узявши руку Дилії, почав одягати її.
   — Ти одягаєш її мені на безіменний палець? — Дилія розгубилась, але ця розгубленість була радісною.
   — Так. Вона – символ нашого кохання і я б дуже хотів, щоб ти її носила саме на цьому пальчику. — Усміхаючись і дивлячись їй у вічі, він одягнув каблучку.
   — Олексію, вона чарівна! Неймовірна! — Дилія дивилась на раритетну прикрасу і бачила у ній кохання Олексія. Золота з вензелями каблучка, прикрашена в середині камінчиком гранату, - була казковою.
   — Навіки разом! — промовив він і його серце шалено закалатало.
   — Навіки разом! — повторивши його слова, Дилія нахилилась і поцілувала його. Ніжний, теплий цілунок – говорив про те, що їхні почуття - це подарунок небес. Боже благословення. 
   Обіймаючи одне одного, і насолоджуючись щасливими хвилинами, вони згадували, як познайомились, як уперше поцілувались, і якою «смачною» вечерею її пригостив Олексій. За цими спогадами вони смакували неперевершеними стравами і пили ароматне вино. Час зупинився, хоча стрілки годинника невгамовно бігли… і за вікном вже була глибока ніч.
   Дилія позіхнула, а за нею підхопив «челендж» і Олексій. Вони засміялись, коли одне за одним почали позіхати, виказуючи, що тіло на межі можливостей.
   — Ну, що будемо спатоньки? — знову позіхаючи, запитав хлопець.
   — Так. — Це «так» означало, що треба починати хвилюватись. Дилія чула у скронях власне серце, руки у мить стали вологими, а тіло наче пробирав озноб. Їй нічого так не хотілось, як лягти у ліжко з коханим чоловіком, проте хвилювання цієї особливої миті – вона не могла зупинити.
   — Я на секунду у ванну… переодягнусь у піжамні штани. — Пояснивши це, він підвівся і пішов переодягатись.
   Дилія ще більше затремтіла, зараз вони обоє будуть в одному ліжку, під однією ковдрою і їхні тіла будуть віддавати ласки і обійми одне одному. Їй здавалось, що вона може зомліти, відключитись, або просто заснути від цього дикого хвилювання. Дилія помітила, як її руки підстрибують на колінах, бо ніжки відбивають дріб. Як припинити нервувати? Як? Вона голосно ковтнула, а потім видихнула.
   У кімнату знову зайшов Олексій, одягнений у піжамні сірі штани. Дилія помітила, що його хвилювання не поступаються її хвилюванням. Клацнувши вимикачем, він одним рухом вимкнув світло у кімнаті. Не рішуче пройшовши до ліжка і голосно ковтнувши, він обережно сів на ліжко.
   — Привіт… — тихо промовила вона.
   — Привіт. — Його скувало збентеження і страх щось зробити не так. — Лягаймо у ліжко? Не можемо ж ми спати сидячи. — Нервово жартуючи, Олексій намагався приховати своє занепокоєння.
   — Так… дійсно… — Дилія так тихо це промовила, що ледь сама почула свій голос. Вона зашарілась від виказування власного хвилювання.
    Олексій встав з ліжка, підхопив свою Пташечку на руки і поніс її у ліжко. Дилія засміялась від подиву. Обережно поклавши кохану на ложе, він допоміг їй вкритись м’якою білосніжною ковдрою. Обійшовши ліжко, він влігся у нього з іншого боку. Вкрившись ковдрою, він притулив Дилію до себе.
   — Я знаю, ти хвилюєшся… так само, як і я. Для нас обох це ще один крок. Крок до близькості. Попри те, що ми збентежені – це найкращі миті. Саме ці хвилювання – ми і будемо колись згадувати. Вони прекрасні. — Олексій дивився у її очі і зізнавався у потаємних почуттях.
   — Я щаслива, що ти той, - хто мені дарує ці хвилювання. — Дилія усміхнулась найніжнішою усмішкою закоханої жінки.
   Дилія зрозуміла, що більше не хоче вагатись, що це та сама ідеальна мить, що вона готова відати усю себе коханому чоловікові. Він той – саме той!
   — Про, що ти задумалась? — Олексій бачив, як обличчя Дилії набуває рожевих фарб, а її хвилювання набирає обертів.
   Вона нічого не відповіла, а лише припала до нього у смачному, дикому та палкому цілунку. Їхні губи поєднувались у вирі бажань, тремтіння змішувалось, – роблячи їхні тіла, як осиновий лист, серця бились в унісон, а дихання… важке дихання заполонило всю кімнату.
   Олексій зрозумів її наміри, її порив, проте і досі не міг повірити у це щастя. Вона хоче належати йому. Повністю. Душею і тілом. Його переповнювала радість та безмежне щастя. Така дівчина, як Дилія: ніжна, гарна, розкішна та добра – обрала його. Це благословення. Вона хоче подарувати йому себе. Незалежно від того, чи буде у них щось цієї ночі, чи ні, - має значення лише той факт, що вона вирішила бути повністю його.
   Олексій усміхнувся до неї ніжно та лагідно після бурі емоцій, які дарували їхні вуста одне одному.
   — Я хочу бути з тобою… цієї ночі і будь якою іншою. — Її щічки палали, а очі сяяли від кохання.
   — І я… І я цього хочу більше за все на світі. — Він ніжно поцілував її губи, носик і щічки. — Проте, я знаю, як для тебе важливо зачекати. І для мене це стало таким же важливим. Зараз ми в одному ліжку, майже роздягненні, бажаємо одне одного понад усе, але я знаю, що зараз ще не час. Я чекатиму, стільки – скільки буде треба. Ти хотіла подарувати мені себе, - а я хочу подарувати тобі час. Час для нас обох. Для мене важливо те, що важливо для тебе. Я хочу, щоб все було ідеально. Щоб ти запам’ятала свій перший раз зі мною, як найособливіший момент у своєму житті. Без перев’язаної ніжки, без опіків на руках і з впевненістю того, що я дав тобі час… і ти повністю готова. Для мене це важливо. Я хочу цього для нас обох. Я кохаю тебе і колись ти станеш моєю дружиною. І тоді я хочу, щоб ми згадували наш перший раз, як щастя, яке ми подарували одне одному.
   Дилія слухала його слова, а по обличчі струмком бігли сльози. Сльози радості. Сльози того, що її коханий чоловік розуміє її краще, аніж вона розуміє сама себе.
   — Олексію… я так сильно тебе кохаю. — Вона притиснулась до нього ще міцніше і торкнувшись губами його губ, промовила: — Тільки ти можеш чути моє серце.
   — Кохаю тебе, Пташечко.
   Місяць прокрався своїм сяйвом на їхнє ліжко і вони могли бачити в очах одне одного щире, чисте кохання. Обійнявши, та пестячи її волосся, його дихання ставало тихим та розміреним, так само, як і її. Ніжні обійми, легкі цілунки – непомітно для них обох заколихали їх.
________________________ 
31Кіш (фр. quiche) — відкритий французький пиріг з основою з пісочного (іноді листкового) тіста і начинкою з яєць, вершків та сиру. Варіанти начинок можуть бути різними: від легких овочевих, фруктових, рибних або із суміші зелені до ситних м'ясних або грибних. У свідомості багатьох пиріг асоціюється із французькою кухнею, проте коріння походження рецепту тягнуться до німців Лотарингії. 
32 Кордон блю, кордон бльо (фр. cordon bleu — синя стрічка) — панірований в сухарях шніцель з телятини, начинений сиром і шинкою, ймовірно рецепт швейцарської кухні. Мабуть, «кордон блю» був переможцем одного з кулінарних конкурсів у Франції. 
33 Екле́р (від фр. éclair «блискавка») — французький десерт, заварне тістечко з кремом усередині.