Глава 34

У них буде п’ять днів. П’ять дорогоцінних днів разом.

   Львів.
  
  Тридцять перше грудня. Аеропорт забитий потоком людей, нікого і нічого не видно. Олексій проштовхнувся і от нарешті – його Пташечка. Він замахав, що сили рукою і вона обернулась. Її широка усмішка, сяючі очі – зустрілись з ним.
   Швидкими кроками Дилія пробиралась крізь людей, і от вона вже біля Олексія. Два довгих місяці без його обіймів – це мука. Обхопивши його за шию, Дилія відчула, як його руки обвили її талію.
   — Привіт, моя Пташечко. Привіт, моє кохання. — Олексій ще міцніше приснув її до себе.
   — Привіт, привіт коханий. — Дилія подивилась на нього і усміхнулась крізь сльози.
   Олексій нахилився і припав у жадібному цілунку до її солодких вуст, вдихаючи аромат жасмину і кориці. Його язик знайшов її язичок і вони потонули в безмежному океані кохання, та бажання. Дихання прискорилось, серце калатало у скронях, а руки стискались ще більше довкола одне одного. Губи пекли вогнем, дихання бракувало, але ні він, ні вона не припиняли цього солодкого дійства, доки хтось ненароком їх не штовхнув.
   — Я так скучив. — Прошепотів він, торкнувшись її чола своїм.
   — І я, і я неймовірно скучила. — Ледь дихаючи, відповіла Дилія.
   — Заберімо валізу і швидко додому! — узявши її за руку, вони швидко попрямували на пошуки багажу.

   Всівшись в авто, Олексій перехилився на заднє сидіння і дістав величезний букет білих троянд.
   — Олексію, яка краса!… — видихнула вона із захватом.
   — Ти, як ці троянди – чиста душею і неповторна. — Він узяв її пальчики у свою долоню, і поцілувавши їх, усміхнувся. На маленькому, тендітному пальчику – красувалась та каблучка, яку він їй подарував.
   — Дякую. Вони чудові. — Дилія ніжно усміхнулась його доторкам.
   — Поїхали! — завівши мотор, і тримаючи однією рукою її рученятко, Олексій відчував себе найщасливішим чоловіком на землі.

   Увійшовши в заміський будинок Олексія, Дилія вдихнула аромат свіжої ялинки. У кутку, недалеко біля каміна стояла пишна красуня, проте досі без іграшок.
   Олексій допоміг їй роздягнутись, а потім почав роздягатись сам. Дилія, тим часом, попрямувала до ялинки.
   — Вона штучна?! — здивувалась дівчина, і торкнувшись її, запевнилась, що так. — А звідки тоді аромат ялинки?
   — Он декілька гілочок у вазі. — Усміхнувся він, вказуючи на столик у кухні.
   — Класно! — радісно мовила вона. — Це добре, що ялинка штучна. Я б взагалі заборонила зрізати дерева.
   — І я такої ж думки. — Підходячи позаду неї, він міцно притиснув її до своїх грудей. — Я її не прикрасив, бо подумав, що було б доречніше – зробити це разом.
   — Чудова ідея! Але спочатку мити руки! — вона показала долоньки.
   — Так! Так, звичайно.
   Помивши руки, Дилія пішла до ялинки, а Олексій діставав із шафи коробку з ялинковими прикрасами. Поставивши коробку на стіл у вітальні, він почимчикував до кухні і узяв дощечку з виноградом, з різноманітними сирами, інжиром та скляночкою меду. Захопив пляшечку вина і два келихи.
    — Ммм… підготувався. — Її усмішка засяяла, немов гірлянда, яку вона тримала у руках.
   — Трішки є. Але ти напевно дуже голодна? Я поставив у духовку м’ясо і воно вже готується годину, тому… — він пишався собою.
   — Ти готуєш м’ясо? А я то гадаю, звідки аромат розмарину?! — Дилія широко усміхнулась. — Олексію, це все дивовижно! Усе – це! — вона обвела кімнату долонею.
   — Я радий, що тобі до вподоби! — підійшовши до неї, він поцілував м’які вуста і отримав найсолодшу відповідь. — Доки м’ясо готується, ми можемо перекусити цим і прикрасити ялинку.
   — Я тільки за! — Дилія огляділась.
   — Що шукаєш? — поцікавився він, дивлячись, що Дилія завертіла головою у пошуках чогось.
   — Дивлюсь, де можна увімкнути якусь музику.
   — Моя розумашка! — Олексій підійшов до полиці з дисками, і обравши один із них, увімкнув його. Колонки і сабвуфер затремтіли, а потім хвилею почала литись пісня «Last Christmas39».
   — Вау! Супер! Так по новорічному! — Дилія заплескала у долоні.
   Олексій дивився на те, як вона радіє, яка вона щаслива – і це було запорукою його власного щастя. Його душа наповнювалась неймовірним теплом, коли він чув її, бачив її, торкався її – вона стала центром його життя. Сміх Дилії – полонив його і він сам засміявся, хоча і не розумів, чого так голосно сміється вона сама. Аж доки не повернувся з власних думок. Синай вибіг до них і почав плигати на Дилію, та облизувати її руки, обмотуючись при цьому гірляндою, яку вона тримала.
   — Він дуже скучив. — Щиро усміхаючись, Олексій дивився на цю парочку, яка тішилась одне одним.
   — І я за ним! Дуже! Дуже скучила! — не перестаючи сміятись, мовила Дилія.
   — Ну що уперед прикрашати ялинку?! — потерши руки, він підійшов до Синая і знявши з нього вогники, почав чіпляти їх на ялинку.
   Дилія поклала до ротика виноградинку, пригостила однією Олексія і почала діставати з коробки іграшки, при цьому пританцьовуючи. 
   Олексій відійшов, милуючись її стегнами, які рухались у так музиці.
   Дилія обернулась і спіймала його «на гарячому».
   — Що? — зашарілась вона.
   — Нічого… просто милуюсь тобою. — Зізнався Олексій, і підійшовши до неї, закружляв її.
   Дилія голосно засміялась і впала в обійми коханого. Їхні очі – зустрілись і все… все… час зупинився. Їхні губи злились в одне ціле. Поцілунок був повільним, ніжним і чуттєвим. Казковим, як ця мить.
   Синай загавкав, нібито кажучи – «до роботи!».
   — Я не забулась про тебе, Синаю. — Погладивши мордочку чотирилапому другу, Дилія сюсюкалась з ним, як з дитиною. — Мій… мій хороший.
   — Ну, Синай! — засміявся він. — Умієш, ти привернути увагу дівчини!
   — Ти теж ревнуєш? — її сміх заполонив простір.
   — Так! — засміявся він і додав: — Скоро знайду тобі дівчинку!
   — Чув Синай?! Запам’ятай його слова! — усміхаючись, Дилія взяла до рук три невеличких іграшки і почала прикрашати новорічну красуню.
   Синай загавкав.
   Олексій узяв теж до рук кілька іграшок і приєднався до Дилії.
   За годину, яку вони провели прикрашаючи ялинку, вони з’їли усе, що було на дощечці і випили пів пляшки червоного вина. Коли завершили з іграшками і гірляндами, Олексій підняв Дилію на плече і вона одягнула конусоподібну верхівку. Робота була виконана на усі дванадцять балів.
   За цей час – духовка подала сигнал, що м’ясо готове!
   Дилія та Олексій, стояли на кухні та вдихали неймовірний аромат вечері. Доки Дилія готувала тарілки і нарізала салат з овочів, Олексій різав м’ясо. Коли дуетна робота була виконана – як найкраще, Дилія пригостила Синая смачненьким шматком м’яса. За що той задоволено лизнув її долоньку.
   Узявши тарілки з вечерею, вони поставили їх на столик у вітальні, увімкнули телевізор та вимкнули музику. Через годинку мав настати дві тисячі дев’ятнадцятий рік і прогавити відлік до цього моменту, вони аж ніяк не збирались. Доки на екрані виступав «95 квартал40», Дилія та Олексій почали смакувати вечерею.   
   — Ого! У мене вийшло! — задоволено мовив Олексій.
   — На всі сто відсотків! М’ясо дивовижне! Усі приправи, час готування – усе ідеально! Ти приготував ідеальну вечерю! Дякую, мій коханий! — Дилія широко і щиро усміхнулась.
   — Дякую, моя Пташечко. Рецепт твого батька! — вишкірився він задоволено.
   — Я так і зрозуміла. Смак дитинства. — Усмішка сяяла на губах, а щічки пашіли від гарного настрою… і від вина.
   — Смачного. — Олексій подивився на усміхнене обличчя Дилії і сма не втримався і усміхнувся.
   — Смачного. — Відповіла Дилія і поклала до ротика шматочок найсмачнішого м’яса.
   Сміючись, та насолоджуючись смачною їжею, вони дочекались казково часу – часу коли настає нова… чиста… глава – Новий Рік! Почався відлік і Олексій узявши пляшку «Шампанського» до рук, почав її швидко відкорковувати. Корок відлетів аж до кухні, а від горлечка пляшки розсіювалася димка. Швидко-швидко наповнивши келихи, Олексій віддав один Дилії і промовив:
   — За рік, який минає – він був щасливим! Я зустрів тебе! Покохав тебе, Диліє! Дякую йому! Хай наступний рік також подарує нам щастя! — його очі сяяли.
   — За минулий рік! За те, що ти у мене є! За наше кохання! Дякую, дякую, що минулий рік – подарував мені тебе! Нехай наступний рік – подарує нам час, наш час, який ми будемо разом! Кохання і щастя! Кохаю тебе, мій Олексію! — Дилія швидко усе вимовляла, щоб встигнути доки стрілочки відраховують час.
   — Кохаю тебе, моя Диліє! — з цими словами, він поцілував свою Пташечку, а вона солодко відповіла.
  Вони цокнулись своїми келихами у повітрі і зробивши ковток, усміхнулись. Дилія радісно і швидко промовила:
   — Загадай бажання, доки час відраховується. — Дилія заплющила очі і забажала, щоб їхнє кохання було вічним.
   Олексій усміхнувся і забажав, щоб вони завжди були разом і щоб їхнє кохання зростало з кожним днем.
   — Забажав! — сміючись, сказав Олексій.
   Остання секунда – новий, дві тисячі дев’ятнадцятий рік!
   — З Новим Роком! — усміхаючись, Дилія поцілувала Олексія. Губи сплелись у новорічному поцілунку.
   — З Новим Роком! — широко усміхаючись, він знову поцілував свою Пташечку, перехиляючи її наче під час танцю.
   Синай загавкав і парочка теж поздоровила його з Новим Роком!
   Через хвилину, закохані телефонували батькам і вітали їх на гучномовці. Потім так само привітали Туню, Паскуале і маленького Антоніо, Полю та Остапа, Дану, Кирила та маленьку Марійку.
   Коли усі дзвінки були зроблені, вони домовились завтра вранці привітати друзів у Парижі і Лондоні.
   Сидячи в обіймах одне одного, вони жартували, розповідали одне одному новини, які відбувались за ці два місяці, пили вино з бульбашками і цілувались… багато цілувались.
   Коли посиденьки затягнулись до другої ночі, вирішено було готуватись до сну. Тобто: помити посуд, розстелити ліжко та прийняти душ. Що вони і розпочали робити за планом.
   Переробивши усе, що вони мали, Дилія знову пішла до ванної кімнати, тримаючи під халатом те – у чому буде дарувати себе Олексію.
_
39«Last Christmas» («На минуле Різдво»,«Минулого Різдва») — пісня британського поп-дуету Wham!, випущена рекорд-компанією Epic Records в 1984 році, у форматі double A-side з «Everything She Wants». Вона була написана Джорджем Майклом, учасником дуету. Пісня переспівувалась багатьма артистами протягом наступних років.
40ПАТ «Сту́дія Кварта́л-95» — творче об'єднання, що займається виробництвом шоу-проектів і розважальних програм російською та українською мовою. Студію засновано 2003 року на базі команди КВН «95-й квартал».