Глава 38

  Лише під вечір, Дилія наважилась розповісти батькам, що сталось. Усі подробиці були викладенні, як на папері. Проте, одна річ - все ж таки замовчувалась і - це фраза Олексія хто вона є. Вона не могла висвітлити перед батьками, таку ганебну поведінку Олексія. Вона сказала просто, що Олексій подумав, що вона хоче одружитись з Надіром і порвав з нею. Недовіра стала тією крапкою – тепер їхні відносини – то суцільна руїна.
   Коли Дилія дійшла до суті, чого вона зустрічалась з Надіром, тато просто був в шоці. Він питав і питав, навіщо Дилія так вчинила. Ще одна дорога людина - дала їй зрозуміти наскільки вона не правильно вчинила. Дилія робила це на благо, проте… вийшло все на перекір.
   — Диліє, доню… я не хочу працювати в Ісмаїла. — Рустем уперся об долоню чолом. — Я знайду роботу, але не в нього.
   Дилія сиділа наче вкопана. Сліз не було. Глибока рана – ось, що було. Вона нашкодила усім… і в першу чергу собі. Їй треба все виправити і поїхати звідси. Поїхати до Парижу і там заробити на ресторан, який буде належати її родині.
   — Добре. Я зателефоную Надіру і скажу, що все скасовується.
   Батьки дивились на Дилію і не розуміли, що з нею. Де їхня Дилія? Чому вона така холодна? Чому немає жодної сльози? Вони боялися її стану.
   — Доню… — мовив батько. — Я знаю, що ти хотіла як найкраще… просто… я не зможу працювати на Ісмаїла. Не зможу. — Він сів поруч і обійняв свою донечку. — А з Олексієм… побачиш все налагодиться. Ви помиритеся і все буде, як завжди.
   — Звичайно! — підбадьорила мама.
   — Ні. Але дякую, що навіть попри те, що я так сильно напартачила, - ви підтримуєте мене. — Дилія поцілувала у щічку тата, а потім матусю.
   — Диліє, ми знаємо, що ти хотіла, щоб усі були щасливі. Як же ми можемо сердитись?! — мовив батько.
   — Люба, ти наш скарб. — Мама провела своєю теплою долонькою по спині своєї донечки.
   — Дякую. — Дилія через силу усміхнулась і промовила: — Я наберу Надіра і все владнаю, а потім спати. — Вона встала і попрямувала до виходу, а ж раптом зупинилась, і обернувшись сказала: — Прошу, не говоріть з Олексієм. Це наші справи. Прошу.
   Батьки похитали головою у знак згоди.
  
   Олексій не знав, скільки годин пройшло після того, як Пташечка покинула гніздечко. Він лише зараз притаскав своє п’яне тіло додому. Гепнувшись на канапу, він засміявся, але з очей текли сльози. Як? Як ти могла так вчинити?
   Діставши із кишені невеличку пляшку горілки, він зробив декілька ковтків. Скривився і підвівшись, поплентався до спальні. До їхньої спальні…. До його спальні. Усе було порожнім. Дилія забрала усі речі… окрім одної, їхнього фото у рамці, яке нагадувало щасливі дні разом. Олексій узяв його і жбурнув зі всієї сили у стіну. Шматки скла розлетілись в усі боки і один із них потрапив йому в обличчя. Скривився. Торкнувшись щоки, а потім глянувши на пальці він побачив кров. Тепер не лише серце кровоточить.
   Він істерично засміявся.
   Як? Як вона так могла?
   Не роздягаючись, він гепнувся на ліжко. Зробивши ще декілька ковтків вогняної води, він все запитував себе «Чому?».
   Зі сльозами на очах, він провалювався у сон.

   Минуло кілька днів. За ці дні – ресторан був повернутий Ісмаїлу, який вирішив його продати на аукціоні. Від батька треба була присутність, або присутність Дилії, щоб підписати документи. Знаючи, щ вона і так напартачила, Дилія погодилась побути на аукціоні, який буде за два дні. Все так швидко, що голова йшла обертом. Ісмаїл повівся дуже гідно. Вибачився перед ними і розповів, що його син одружується на тій, кого кохає. Ісмаїл навіть хотів дати відстрочку, але Рустем подякувавши, відмовився.
   Вчора Дилія бачилась з Тунею, Даною та Полею. Розповівши дівчатам все, що відбулося, вона заблагала їх не вмішуватись. Туня лише повчала і казала, що все це не правильно. Ставила в приклад себе та чоловіка. Мовляв, що Паскуале взагалі навидумував бозна що – але зараз вони найщасливіші. Просила поговорити з Олексієм і все йому пояснити, але Дилія наполягала на своєму. Якщо хтось з дівчат посміє розповісти щось Олексію, вона з ними не буде розмовляти. Такий ультиматум подіяв, як найкраще. Згодом, вона розповіла, що їде до Франції працювати у ресторані, в якому проходила практику. Поділившись новинами, Дилія була щаслива, що у неї є справжні друзі і підтримка.

   Олексій стояв посеред зали, де проходила виставка якихось картин, фотографій та виробів з глини. Йому було байдуже, де він знаходиться і чого, але так треба було. Скоро у них з батьком аукціон – і треба трішки нагадати про себе людям.
   — Олексію, привіт брате! — Паскуале обійняв друга.
   — Привіт, брате. — Обійнявши навзаєм Паскуале, Олексій запитав: — А де Туня?
   — З сином. — Паскуале вишкірився на усі тридцять два. Гордий татко.
   — Як малий? — поцікавився хлопець.
   — Все добре, дякую. — Усмішка до вух. — А де Дилія?
   Олексій важко зітхнув.
   — Ми розійшлись.
   — Я це знаю. Туня розповіла. — Паскуале знизив плечима.
   — Уявляю  якому світлі мене охарактеризували. — Хмикнув він.
   — Дилія про тебе сказала лише одне. — Паскуале замовчав.
   — І що ж? — Олексій зробив ковток Шампанського.
   — Що все в минулому і недовіра все руйнує. — Мовив Паскуале тими словами, що розповіла Туня.
   — І це все? — здивувався Олексій.
   — Все. — Похитав головою він. — Проте мені цікаво, що сталося насправді. Розказуй! — Паскуале звів свої чорні, як ніч брови.
   — Вона зрадила мої почуття. Їй потрібно було кафе, більше ніж я. Тому вона погодилась вийти заміж і знову бути власницею свого кафе «Дилія». От така історія. — Спокійно, але з болем мовив Олексій.
  — Ти бовдур! — почувся знайомий, мелодійний голос.
  Хлопці обернулись.
  — Привіт, Меланіє. — Привітався Паскуале.
  — Привіт, Паскуале. — Мел усміхнулась йому, а потім подивилась на Олексія.
   — Привіт. Привіт. Кого це ти бовдуром назвала, Мел? — запитав Олексій.
   — Тебе. Ти бовдур! — повторила вона.
   — Цікаво, чому це? — засміявся він і зробив ковток Шампанського.
   — Твоя Дилія тобі не зраджувала. Це все твоя хвора уява. — Меланія гордовито стояла і лише іноді кивала головою, коли хтось проходив поруч зі знайомих.
   — Ух ти… жіноча солідарність. Не очікував Мел… потішила. — Засміявся Олексій. — Ти ж хотіла їй насолити?! Хотіла мене. Ось тепер я вільний. — Його усмішка видавала знервованість.
   — Я виходжу заміж, Олексію. — Вона вказала у бік гарного, чорнявого хлопця у смокінгу. — Я знайшла того, хто зробив мене щасливою. Я закохалась і мене покохали. А ти бовдур! Твоя Дилія завтра буде на аукціоні, - продаватиме своє кафе. — Мел усміхнулась. — Я рада, що все це почула, бо одразу зрозуміла, що ти помиляєшся. — Твоя Дилія – лише твоя. Знаєш звідки я це знаю?
   — Звідки? — ошелешено запитав Олексій.
   — Той за кого я виходжу заміж – звати Надіром. Тобі про це щось говорить?! — Мел усміхнулась широко і задоволено.
   — Це син Ісмаїла? — щелепа Олексія, прямо кажучи відвисла. Він відчув увесь той біль, який завдав Дилії. Він дійсно бовдур і ще й до того ж рідкісний козел.
   — Так. Ісмаїл дав згоду на наш шлюб. — Меланія виглядала щасливою і закоханою.
   — Що ж я накоїв?! — Олексій ненавидів себе.
   — Все, що накоїв – можна виправити. — Меланія поцілувала його у щічку і додала: — Дякую, що завжди нагадував мені, яка я є насправді.
   — Тепер ти та Мел, яку я знав. Дякую! Дякую тобі! — він цмокнув її у щічку.
   — Чому і досі тут?! — мовив спантеличений Паскуале.
   — Дійсно! Поспіши до Дилії! — усміхнулась Меланія.
   Олексій усміхнувся, потиснув руку Паскуале і промовив до Меланії:
   — Я бажаю тобі щастя Мел. Ти заслужила на це!
   — Навзаєм! Біжи вже! — підморгнула красуня.
  
   Олексій їхав додому. Він не міг ось так з’явитись перед своєю Пташечкою. По-перше, він був не дуже тверезий, по-друге він мав підготуватись. І у нього з’явився план. Якщо все вдасться – це буде просто бомба!
   Прийнявши душ, привівши себе до ладу, Олексій влігся у ліжко. Ніч буде довгою і безсонною. Усі думки були лише про те, як виправити свою найбільшу помилку у житті. Він так образив свою кохану жінку. Хлопець згадував слова Дилії – «Згодом ти забажаєш повернутись, а я тебе не пробачу. Так і знай! Коли зрозумієш, що накоїв, а ти зрозумієш, - прошу… не приходь». Як довести їй, що він більше ніколи не зробить такої помилки? Як благати її пробачити? Він має все виправити. Завтра… завтра вона знову буде його. Він усе зробить заради цього.