Глава 12

Сьогодні. Так, так… саме сьогодні, вона все розповість Олексію.
   Доки усе довкола змінювалось, а людей ставало все менше і менше, Дилія задивилась на Олексія. Красень у чорному смокінгу, може бути її, але… Меланія теж так просто не здається. Дилія не звикла боротись за чоловіка, і не боролась би і зараз. Якщо це її чоловік, її доля – за нього не потрібно буде воювати з іншою жінкою.
   Коли Олексій повернувся до них, Паскуале та Туня вже мали йти. Попрощавшись з парою, Дилія та Олексій рушили на пошуки його батьків. Дилія знову ледь стояла на ногах, її хвилювання відчув Олексій, тримаючи її руку. Він ледь помітно провів великим пальцем по її долоні і цим змусив забутись про хвилювання, натомість подарувавши підтримку. Побажавши гарної ночі батькам Олексія, вони рушили до холу. Забираючи свою верхню одежу, і допомагаючи одягнутись Дилії, Олексій промовив:
   — Я казав сьогодні, яка ти красуня і як ця сукня тобі личить? — він дивився на Дилію одягнену в темно-зелену сукню, яка неймовірно грайливо обіймала її стан.
   — Декілька разів по дорозі на аукціон. — Зашарілась вона, але додала: — Дякую, ти теж дуже гарно виглядаєш.
   — Дякую. — Він нерішуче запитав: — Що хотіла від тебе Меланія?
   — Нічого.
   — А чесно… — Олексій примружився, намагаючись розпізнати, що приховує Дилія.
   — Якщо коротко… сказала, що не відпустить тебе.
   Олексій голосно розсміявся.
   — Я здається не річ… і точно нікому не належу. — Він задивився у очі Дилії, яка засмутилась від його останніх слів. — Я не те бовкнув… Я мав на увазі, що їй я не належу і ніколи не буду.
   — Я зрозуміла. — Дилія усміхнулась лише кутиками губ.
   — Ти не зрозуміла… Я хочу належати тобі. — Набравшись сміливості зізнався він.
   Дилія широко усміхнулась і почервоніла.
   — Олексію… — її тепла долонька торкнулась його ідеальної борідки.
   — Ну, що готова до сюрпризу? — його очі заблищали і він своєю рукою накрив її, притискаючи до свого обличчя.
   — Готова! — вона була збуджена в очікуванні на сюрприз.
   — Тоді пішли. — Узявши її за руку, вони вийшли на вулицю.
   — Олексію! Це карета?! — вона кинулась йому на шию, сама не очікуючи на таку реакцію від себе. — Я ще ніколи, ніколи не каталась у кареті. — Вона подивилась йому у вічі радісно і схвильовано.
   Він погладжував її спину, доки вона щиро виказувала свої емоції. Ще ніколи він не бачив таких безпосередньо щирих непідробних емоцій, від такого невеличкого сюрпризу. Його тішило, що він так легко може зробити її щасливою, усміхненою та задоволеною.
   — Я радий, що тобі сподобався сюрприз. — Він не хотів припиняти обійми, але узявши її руку, промовив: — А тепер дозвольте, пані Вашу ручку. — Вклонившись, він допоміг їй сісти у диліжанс.
   Вона підхопила гру.
   — Дуже дякую, пане. — Обережно піднявши ніжку, вона встала на сходинку і вже через мить була у кареті. Всівшись на м’яке сидіння, вона із захватом роздивлялась сливового кольору оббивку всередині салону.
   Олексій теж сів у транспорт, яке нагадувало минуле століття, і зачинивши дверцята, похлопав позаду себе по стіні диліжансу. В цей момент сигнал «поїхали» - водій одразу зрозумів і вони рушили по нічному Львову. Ліхтарики, мощенні вулички, десь тихо лунала музика, аромат кави та випічки, карета і принц з Попелюшкою. У повітрі літали кохання, романтика і чари.
   Олексій взяв рученята Дилії у свої і ніжно торкнувся пальчиків губами. Дилія затремтіла і він це відчув. Їхнє дихання прискорилось, а серце вибивало шалений ритм. Уся карета наче наелектризувалась від їхніх почуттів.
   — Я скучив… — ледь торкаючись губами її шиї, і обпікаючи гарячим диханням, прошепотів хлопець.
   Дилія затамувала подих, коли він торкнувся губами її шкіри. Неймовірні пульсації розбіглись по всьому тілу.
   — І я скучила. — Ледь вимовивши слова, тихіше ніж він, промовила Дилія.
   Опустивши її на спинку сидіння, він подивився у шоколадні очі, які ставали все темнішими і темнішими від бажання. Олексій обережно поцілував її повіки, щічки, шийку, відчуваючи, як уся вона тремтить. Він усміхнувся, коли Дилія підняла його обличчя своїми долоньками і поглянувши на нього, дала зрозуміти, що він забарився з поцілунком у вуста. Він, як справжній джентльмен, мав виправити свою помилку і виконати бажання леді. Тримаючи однією рукою її за потилицю, а іншою за талію, він майже поклав Дилію на сидіння. Вона тихо зітхнула і одразу за цим послідував жадібний поцілунок. Такий поцілунок, який зупиняв час, розбурхував вогонь і давав нове життя їхнім серцям. Його пальці міцно стискали її тіло і у туж мить лагідно приборкували цнотливість Дилії. Вони стискали в обіймах одне одного з неймовірною силою, рушійною силою, яка заряджала усе довкола. Олексій застогнав від шаленого бажання, володіти цією дівчиною. Його рука ковзнули на її стегно і він зрозумів, що поспішає. Трішки зупинивши свій натиск, пристрасний поцілунок повільно перейшов у ніжний. Їхні губи сплітались обережно та ніжно – так спілкувались їхні душі. Поцілунок тривав вічність, а може і довше.
   — Я божеволію від тебе… Ти зводиш мене з розуму… Диліє… — між поцілунком шепотів він.
   — Олексію… Я раніше ніколи такого не відчувала. — Говорила вона у його губи.
   Він усміхнувся і знову ніжно поцілував перед тим, як підійняти її і посадити до себе на коліна.
   Вона червоніла та ніяковіла, від того, що дозволяла цьому чоловікові такі фривольності. Але б вона нізащо у світі не відмовилась повторювати це знову і знову.
   — Диліє,  — він торкнувся її чола своїм, — я хочу тобі дещо сказати… у дечому зізнатись…
   — Я слухаю… — тихо сказала вона.
   Він поглянув їй у вічі, і набравшись сміливості промовив:
   — Я кохаю тебе. Закохався з першого погляду. — Його усмішка була широкою і щасливою від власних слів. Серце калатало так сильно, що здавалось його можна було почути за кілометри.
   — Ти упевнений? — її розгублений погляд говорив про те, що вона і досі не вірила, що може так сподобатись комусь.
   — Не такого я очікував запитання… — він сумно усміхнувся, — я взагалі не думав, що за моїм зізнанням послідують запитання. Але, якщо вже так… тоді я відповім. — Він узяв її обличчя у свої долоні і промовив: — Так, я упевнений! Як ніколи і ні в чому у житті. Мені двадцять дев’ять років і я точно знаю, що відчуваю, кого бажаю і що хочу у цьому житті. — Він палко припав до її вуст і бажав лише одного, щоб вона відповіла… і вона це зробила. Олексій з полегшенням зітхнув.
   — Олексію… — Дилія трішки відсторонилась, щоб бачити його обличчя, дивитись йому у вічі. — Я не хотіла тебе образити цим запитанням… я просто… просто не розумію, чому я?
   Олексій втратив на декілька довгих секунд, здатність говорити. Але прийшовши до тями, після її запитання, промовив:
   — Чому ти? Тому що ти, як сонце. Ти гарна зовні і всередині. Ти та, на яку я чекав усе своє життя. Так, я не знаю, що буде попереду, але я точно знаю, що відчуваю до тебе. Я кохаю тебе.
   Дилія усміхнулась, але шоколадні очі були на мокрому місці.
   — Олексію...
   — Що, Диліє? — м’яко запитав він.
   Дилія дивилась на нього і бачила у його очах те, що і сама відчувала. Її серце шалено відбивало у скронях слова кохання. Вона тремтіла та була приголомшлива тим, що це все відбувається з нею. З дівчиною, яка не гадала, що за такий короткий час, можна так сильно закохатись. Ще нещодавно вона мріяла лише про одне – вивчитись і мати свій ресторан. Але зараз – зараз її серце шалено кохає і вона хоче бути з Олексієм.
   — Я теж тебе кохаю. — Вона провела своїми пальчиками по його борідці і додала: — Те, що я відчуваю до тебе і є тим, що називають щастям. — Дилія нерішуче зізналась: — Я просто злякалась. Усе так швидко.
   — Моя… Моя Диліє… — Йому здалось, що серце не витримає стільки радості. Ту яку покохав він, покохала його. Притиснувшись до її вуст, він наче вбирав усе те, що вона сказала, усе її кохання.
   Дилія голосно застогнала, коли його язик захопив у полон її язичок, а руки хотіли володіти кожним сантиметром її тіла.
   Він відсторонився, намагаючись приборкати свою пристрасть і контролювати те, що розбудила Дилія. Вона навіть не здогадувалась, як впливає на нього. Її безпосередність, недосвідченість – робили її особливою і водночас ще більш бажаною. Вона збуджувала його не на жарт. Він божеволів від неї.
   — Олексію… — вона обвела руками його шию і притулила щічку до його колючої щоки.
   — Диліє… — Він задоволено зітхнув і запитав: — Чому ти не повірила одразу, що я кохаю тебе, якщо сама відчуваєш те ж саме? Хіба у чоловіків немає серця?
   Його запитання здивувало її і водночас порадувало.
   — Просто… Просто, мені здавалось чоловік не може так швидко закохатись, як жінка, а тим паче коли між ними ще не було… ну ти розумієш. — Дилія не могла підняти свою голову з його плеча і подивитись йому у вічі.
   — Диліє, Диліє… — подивись на мене, м’яко попросив він. Коли її очі дивились на нього, він продовжив: — Для того, щоб покохати не потрібен секс. Я не кажу, що він не важливий, але потрібна слушна мить. Секс з коханою людиною – це як дар, він дається обраним. Щасливі ті люди, які кохаються з людиною, яку кохають понад усе на світі. Колись наступить мить – і я захочу показати, не сказати, а саме показати і дати відчути фізично своє кохання, але це буде лише тоді, – коли ти забажаєш віддати мені теж саме. Ця мить буде особливою – для нас двох. Так само, як і для сексу не потрібне кохання. Це звичайно не добре і не є правильним, але так буває. — Він усміхнувся ніжно і лагідно. — Мені теж треба час… бо коли я тебе цілую, здається, що я не витримаю стільки щастя. Що ж буде, коли ми… будемо разом?! Тому треба нам обом, спочатку навчитись ходити, а потім бігати.
   Дилія задихалась від сильних почуттів, які пробудив у ній Олексій. Їй зараз хотілось одного, поцілувати його, показати, які сильні у неї почуття. Так вона і зробила. Її теплі губи торкнулись його губ. Це було у перше, коли вона була ініціатором поцілунку.
   Олексій усміхнувся їй у вуста і ніжно відповів на поцілунок.
   Карета зупинилась і це означало, продовження сюрпризу.