Глава 17

   — Мамусю, татку – знайомтеся, це Олексій.
   — Вітаю, Олексію, я Рустем Алімович. — Він потиснув хлопцю руку і споглянув на дружину: — А це моя дружині і мати Дилії, Садіє Ахтемівна.
   Олексій відпустив руку чоловіка і узявши маленьку руку Садіє, поцілував її.
   — Мені дуже приємно з Вами познайомитись. — Олексію здавалось, що серце вистрибне з грудей. Таке враження, що він вже сватається.
   — І нам, синку. — Усміхнулась мати Дилії.
   — Дуже приємно. — Рустем випрямився і оцінював хлопця нібито з висока. Його б воля, він би узагалі посадив Дилію у якусь високу башту і не випускав її доти, доки їй би не виповнилось сто років. Проте він скоріше хвилювався не через Олексія, а через те, що його донька стала дорослою і у неї є власне життя. Його ревнощі були зрозумілими – тепер любов Дилії буде на двох чоловіків. — Олексію, я сподіваюсь у тебе серйозні наміри, що до Дилії?
   Хлопець очікував на схоже питання, він розумів, як важливо батькові Дилії бути впевненим у щирості його дій. Він геть не ображався і не був спантеличеним.
   — Тату! — Дилія закотила очі до стелі і зітхнула.
   — Так. — Твердо відповів Олексій. — У мене серйозні наміри.
   Дилія подивилась на Олексія і усміхнулась, а він усміхнувся їй.
   — Сподіваюсь, що твої слова підтвердять вчинки. — Ледь помітно усміхнувшись, Рустем похлопав по плечу Олексія.
   Олексій трішки розслабився. Іспит начебто здав.
   — Синку ти прийшов з батьками? — поцікавилась Садіє.
   — Так. — Радісно усміхнувшись, Олексій додав: — Я з радістю познайомлю Вас з ними. — Йому полегшало від того, що мати Дилії заговорила про його родину і був привід їх познайомити. — Я зараз їх знайду і через хвилину підійду. Даруйте. — Усміхненим він зник у натовпі.
   — Як він тобі? — запитала Дилія у мами.
   — О, Аллах! Він справжній красень. Дуже вихований і чемний. — Зауважила Садіє і широко усміхнулась.
   — Сподіваюсь його врода всередині така ж сама, як і зовні. — Твердий голос батька змусив Дилію ніжно усміхнутись. Вона знає наскільки сильною є любов її тата.
   Через хвилину знайомство продовжилось. Обмінявшись рукостисканнями, батьки Дилії та Олексія почали жваво обговорювати сьогоднішній вечір і сміятись з Олексія і Дилії, які червоніли, хвилювались і ковтали слова, коли їх щось запитували. Пара не очікувала на такий поворот обставин, але це було просто чудово. Коли батьки знайшли спільну мову – половина справи була зроблена.
   Олексій та Дилія відійшли від батьків, і знайшовши друзів, провели деякий час з ними. Туня і Паскуале все дякували і дякували парі, яка допомогла їм усе це влаштувати та спланувати.
   Вечір проходив неймовірно затишно. Дилія ближче познайомилась з друзями Туні, так само, як і Олексій. Вони навіть домовились, що якось усі разом зберуться на пікнік у заміському будинку Олексія. На цій гарній ноті, пара попрощалась з усіма і пішла у світ, де будуть вони лише у двох.
   — Поїдемо до мене? — це було риторичне запитання, бо він одразу продовжив: — Подивимось якесь кіно… вип’ємо вина… побалакаємо.
   Дилія усміхнено похитала головою у знак згоди.
   — Звичайно. — Вона звела брови ніби запитуючи, а потім дійсно озвучила те, що було у думках: — Які фільми ти дивишся? Тільки не кажи, що фільми жахів чи щось таке... Прошу…
   Хлопець засміявся і поспішив запевнити Дилію:
   — Ні, таке кіно я не дивлюсь. Не полюбляю. — Знизив плечеми він. — Мені до вподоби старі фільми… знаєш, там де грають: Мерлін Монро12, Елвіс Преслі13, Пол Ньюман14, Марлон Брандо15, Тоні Кертіс16… — Олексій усміхнувся. —Напевно я з чорно-білого кіно.
   Дилія засміялась.
   — Окрім Мерлін Монро і Елвіса Преслі, я інших імен нажаль не знаю, але гадаю сьогодні ж ти виправиш мою необізнаність. — Вона зашарілась від власних слів.
   — Обов’язково, Пташечко. — Він схопив її у обійми і ніжно прошепотів на вушко: — Все, що побажаєш.
   — Мачо шестидесятих років, охолонь трішки! — сміючись, вона дивилась у його зелені очі. — У нас сьогодні буде не концерт Елвіса, де дівчата… — вона зніяковіла і загальмувала, не докінчивши фразу.
   — Там де дівчата знімали білизну. — Додав він. — Ні, нажаль сьогодні це дійство викреслюється з нашого списку. — Олексій усміхнувся, а потім вдав із себе Короля рок-н-ролу, змінивши голос, він підняв верхню губу, як це робив Елвіс і сказав: — Поки що… baby, поки що. — Провівши по її пухкій губі, Олексій томливо додав: — Цей вечір… у нас сімейні шистидесяті, ну знаєш там де дружина готує вечерю, чекає чоловіка з роботи… Він приходить, обіймає її, цілує двійнят… вони вечеряють у родинному колі, а потім увімкнувши канал, де співає Елвіс… одразу вкладають дітей спати і… тішаться піснями Короля рок-н-ролу.
   — Ммм… ти точно з минулого. — Засміялась Дилія і обійняла його за шию.
   Олексій ніжно усміхнувся і тихо проспівав слова з пісні Короля:
   — Love me tender, love me sweet, Never let me go.
   Дилія усміхнулась словам пісні «Люби мене ніжно, люби мене солодко. Ніколи не відпускай мене».
   — Я ніколи тебе не відпущу. —Дивлячись у глиб зелених очей, запевнила його вона. — Кохаю тебе. — Щирість її слів підтвердили сльози в очах.
   — Моя, Пташечко… Моя кохана, Диліє… — він ніжно торкнувся її вуст, наче боявся наполохати цю мить. — Я кохаю тебе.
   Дилія вмостилась на його грудях і чула підтвердження його слів. Серце відбивало гучним, шаленим ритмом, – поєднуючись з її власним. 
  
   Вечір кіно видався дуже смішним. Коли вони всілись з попкорном, який приготували за дві хвилини в мікрохвильовий, Синай вирішив їм допомогти з ним скоріше розправитись. Вмостивши свою мордочку у величезну миску, він дав зрозуміти парі, що їм треба готувати, ще одну миску для себе так, як ця вже    зайнята. У друге попкорн згорів, бо Дилія і Олексій захопились цілунком. У третє – його просто не було. Олексій вибіг у магазин, який був поруч з будинком, а Дилія доки на нього чекала, передивлялась диски зі старими фільмами.
   — Я вже прийшов. — Почувся голос з холу. — Роздягнуся, помию руки і поставлю в мікрохвильову попкорн номер три. — Пожартувавши, він пішов до ванної.
   Коли Дилія почула кроки Олексія, обернулась і з широкою усмішкою сказала:
   — Нічого собі колекція! — вона вказала на дві полиці з дисками. — Проте, ти дійсно старомодний…
   — Чому це? — він встав в одвірку, схрестивши руки.
   — Ти і досі купляєш диски. Люди зазвичай усе безкоштовно скачують з інтернету. Ну знаєш таке собі – «всесвітнє павутиння». — Її усмішка була настільки щирою, а її веселе щебетання милим, що Олексій деякий час мовчав і просто насолоджувався обличчям коханої жінки. Йому було приємно, що він міг зловити такий момент, коли він просто стояв, нікуди не поспішав і дивився, дивився на неї. Це безцінна мить, якою ми іноді нехтуємо. Проте, нічого важливішого аніж кохана людина не може бути. Він розумів, що вона скоро поїде і він не зможе дивитись у ці очі, коли йому заманеться. Тому він просто насолоджувався тим, що має зараз.
   Дилія зловила його погляд і добре розуміла про, що він думає. Про них. Про ці дні. Їм треба усе зберегти у пам’яті, щоб було тепло на душі, тоді коли вони будуть далеко одне від одного. Вона дивилась на його прегарне обличчя, яке стало для неї всесвітом, центром її щастя і запам’ятовувала усі дрібнички: зморщечки довкола очей, маленьку родимку над губою, ідеальні борідку та вусики за якими він доглядає, наче від цього залежить чи буде крутитись планета. Дилія усміхнулась, даруючи цим Олексію свої почуття, які він прочитав в її очах.
   — Знущайся, знущайся… — усміхнувся він. — Завдяки таким, як я у нас в країні зменшується «піратство17». 
    Дилія весело засміялась.
   — Не забуть про попкорн, знищувач піратства. — Залившись сміхом, жартувала Дилія.
   — О, Боже! Дійсно! — він вибіг з кімнати, наче за ним біжить сам Джек Спарроу18 із шаблею.
   Синай задоволено поглянув на Дилію. Він важко впав на канапі, задерши догори свого животика. Після ситного попкорну, пес вирішив, що має відпочити і натякав Дилії на те, що він би не відмовився від доброї порції почісувань.
    Дівчина дивилась на цю хитру мордочку і просто не могла відмовити Синаю, щоб не почесати йому вушка і животик.
   Повернувшись, Олексій усміхнувся цій ідилії.
   — Ну, як встиг?
   — Так, нарешті попкорн цілий і непошкоджений. — Він пройшов до столика біля канапи і поставив величезну миску на стіл, а разом з цим і гарячий шоколад. Аромат заповнив усю кімнату. Запашний попкорн і солодкий, насичений аромат шоколаду.
   — Ммм, як же смачно. — Дилія втягнула носом. — Коли ти встиг?
   Олексій зам’явся, і примруживши одне око, зізнався:
   — Це не я…
   — А хто?
   — Хлопчина з кіоска. — Засміявся він і Дилія підхопила його сміх.
   — Ну тоді, хлопцю з кіоску – респект! — усміхалась вона.
   — Ей! А як же я? Я що не заслуговую на «респект»? — я сам готував попкорн і причому у третє! — він так серйозно це говорив, що Дилія ледь стримувала сміх. — Тобі смішно? Це ти з мене смієшся? Ну постривай! — з цими словами він накинувся лоскотати Дилію і водночас цілувати усе її обличчя.
   — Досить, досить прошу! — крізь сльози сміху, благала вона.
   — А що мені буде взамін, якщо я припиню тебе лоскотати? — ще і ще лоскотав він її.
   — А що ти хооо-чеее-шшш? — крізь сміх запитала Дилія.
   — Поцілунок гарячіший за цей шоколад. — Серйозно мовив Олексій.
   — Добре, добреее. — Здавшись без боротьби, вона накинулась у ту ж саму мить на його губи.
   Він не втримавшись, застогнав їй у губи. Олексій геть не очікував від неї таких відкритих бажань і дій. Її жвавий язичок знайшов його і він, ненавмисно посунувши Синая, зайняв місце поряд з Дилією. Пес невдоволено буркнув, але все ж таки, дозволив хазяїну лягти на канапу.
   Пестячи його волосся, шию та спину, вона не припиняла солодкого цілунку. Він у ту ж мить погладжував її стегно та талію. Хлопець так енергійно, шалено та палко відповідав на її дії, що геть забувся, що може дозволяти собі, а що ні. Він просто пред’являв на неї свої права. Олексій збожеволів від заохочувань Дилії, її губи, гарячий язик і м’яке тіло – благало забрати її у світ насолоди. Сукня Дилії трішки піднялась, а рука Олексія цим скористалась.
   — Як же сильно, я тебе хочу… — шепочучи в її губи, Олексій проклав доріжку своїми пальцями під її сукню.
   — Олексію… Олексію… — задихаючись від бажання, тихо мовила вона, але розум все ж таки відгукнувся. — Олексію, будь ласка… ще рано… я не можу…
   Її голос прорвався у свідомість, змушуючи прийти до тями, після солодкого дурману.
   — Вибач, Диліє… — він подивився їй у вічі і додав: — Я вибачаюсь, що все дуже швидко, але а ж ніяк не через те, що бажаю тебе.
   — Звабник… і водночас гарний хлопчик – все, як у старих кіно. — Вона провела своїми гарячими пальчиками по його щоці. — Я б вважала образою, якщо б ти перепросив за те, що щойно відбувалось. — Усміхнувшись, мовила вона.
   — Моя, Пташечко. — Він схилився і ніжно поцілував її у пухкі, солодкі вуста. — Проте не забувай, що в душі я Елвіс. — Його голос знову був змінений і видавав себе за Короля.
   Дилія засміялась, на що він так очікував.
   — Ну, що нумо дивитись кіно! — енергійно Дилія почала поправляти подушки довкола них. — Де Синай? — дівчина огляділась і похлопала по дивану, в ту ж саму мить пес сів біля неї.
   — Солодка парочка. — Засміявся Олексій і запитав: — Ти обрала фільм, який ми будемо дивитись?
   — Так, ось цей, — потягнувшись за одним із дисків, вона показала його Олексію. Це була кінострічка «Тюремний рок19».
   — Ну нічого собі?!
   — Що? — здивувавшись, вона покосилась на нього.
   — Любиш поганих хлопців… — промурликав він, запустивши у її коси свою долоню і притиснувся до її губ. Це був хвилинний поцілунок, але такій міцний і промовистий, як у старих фільмах Голлівуду.
   — Так… я покохала одного із них. — Дилія закусила грайливо губу.
   — Ммм, він щасливчик, якщо його покохала така дівчина, як ти. — Притискаючи її все сильніше до себе, Олексій вдихав аромат її волосся.
   — Біля мене обидва мої красені, — вона глянула на Олексія, а потім на Синая, і продовжила, — гарячий шоколад, попкорн і обійми – починаємо кінотеатр! — потерши долоні, Дилія потяглась за шоколадом.
   Олексій усміхнувся, увімкнув кіно, сів біля своє Пташечки, обійняв її і вони поринули у світ красивого, щирого та музичного кохання.