Глава 31

 
   Увійшовши до номеру, вони кілька хвилин дивились у вікно обійнявшись, чекаючи, коли засяє Ейфелева вежа… і от мить настала. Дилія запищала від захвату, скільки б вона разів не бачила це дійство – все одно ефект буде таким же самим – повний захват.
   Олексій усміхнувся дитячій безпосередності і ще сильніше обійняв її. Йому так подобалось, як Дилія виказує емоції, її щирість, її сміх – усе полонило його душу. Він був щасливий, лише поруч з нею.
   Дилія підвелась навшпиньки і ніжно торкнулась своїми вустами, його вуста. Проте, Олексій був більш наполегливішим і зробив з ніжного поцілунку – шалений. Їхні губи кружляли у танку, дихання збивалось, а серце калатало наче от-от вистрибне із грудей.
   — Голова запаморочилась. — Усміхнувшись, Дилія провела тильною стороною руки по щоці Олексія.
   — І у мене. — Засміявся він.
   Дилія огледіла кімнату, у якій вже була, проте тоді вона не гадала – «де буде спати Олексій?». Зараз її це питання хвилювало. Вона була не готова до поєднання тіл. Після того, що сталось… вона не могла собі цього дозволити… не тому, що більше не довіряла, проте… це все таки розхитало її віру.
   — Олексію…
   — Що?
   — Тут одне ліжко? Тут немає канапи, чи крісла, яке розкладається? — її щічки почервоніли, бо вона ясно дала зрозуміти, що цієї ночі нічого не буде.
   — У цій кімнаті лише ліжко. — Він зітхнув, розуміючи, що підвів її своєю поведінкою і вона не готова повністю ставати його.
   — І як же...
   — Ми будем спати разом, але окрім того, що я буду тебе обіймати… нічого не буде. Обіцяю. — Олексій підняв брову і запитав: — Дозволиш?
   Вона не знала, що робити. Їй понад усе на світі хотілось цілу ніч бути в його обіймах, але якщо вона поступиться бажанням? Якщо буде безсилою перед його чарами? Зараз не час. Вона не готова. Проте… від його обіймів, цілунків… вона не відмовиться.
   — Добре.
   Він нахилився і поцілував її у ніжні, м’які та такі солодкі вуста.
   — Чого б ти зараз хотіла?
   — Прийняти душ. — Вона розчервонілась, згадавши, що сама не зможе зняти одежу. — Хоча… ні… я передумала.
   — Чому? — і тут до хлопця дійшло. — Диліє, ти на пляжі була?
   — Так! Звичайно! — тепер черга Дилії зрозуміти, до чого це запитання. — Олексію, я розумію до чого ти хилиш, але це інакше. Ти і сам це розумієш.
   — Розумію, але… ми пара, яка кохає одне одного і якщо я побачу тебе у білизні, це не буде чимось неправильним. Я допоможу тобі зняти одяг і це все.
   — Добре. — Цією відповіддю вона ошелешила не тільки його, але і себе. Відповідь – підсвідомості.
   — Тоді… можна? — він узявся за низ її светра.
   Дилія похитала головою у знак згоди.
   — Так.
   Обережно знімаючи з неї светр, він допоміг їй так само і з маєчкою… Олексій затамував подих, дивлячись на її налиті груди, які були у майже прозорому бюстгальтері, на животик гарної жіночої форми, на шовкове тіло, а потім задивився у її шоколадні очі. Дилія стояла нерухомо, так само, як і Олексій. Лише важке дихання обох видавало їхнє хвилювання. Він голосно ковтнув, коли узявся за ґудзик, а потім і за блискавку її джинсів. Дилія затремтіла, відчуваючи його пальці на своєму животику і теж голосно ковтнула. Олексій обережно узявся за джинси, і встаючи перед Дилією на коліна, почав їх опускати донизу. Він боявся, що зараз втратить свідомість, а бо ще гірше втратить контроль над своїми емоціями, і порушить обіцянку не займатись з нею сьогодні коханням. Торкаючись її тіла, він затамував подих. Узявши себе під контроль, він ще на декілька сантиметрів опустив її джинси. Дилія ледь стримувалась, щоб не застогнати від усіх цих неймовірно чуттєвих дій. Скутість, хвилювання і водночас найбільше насолода, відчувати його пальці і бачити його погляд, який потемнішав від бажання. Олексій підняв очі і зустрівся з її поглядом.
  Час зупинився… дихання затамувалось… лише погляди, які говорили замість слів.
   Останній рух і джинси Дилії були зовсім опущенні. Він задивився на її стегна, ніжки, - і на «те», що так на нього чекає. Така ж майже прозора білизна, була і унизу – і це було гаряче та сексуально.
  Дилія швидко зціпила руки у тому районі, де був його погляд. Він облизав губи і тихо прошепотів:
   — Переступи… і я допоможу. 
   Дилія послухалась і потихеньку висунула одну ніжку з джинсів, а потім другу.
   Олексій обережно зняв з неї шкарпеточки і встаючи, насолоджувався її цнотами. Як? Як не торкатись її? Як не покласти її на ліжко і не роздягнути повністю? Як? Як не здуріти від такої краси?
   Дилія затремтіла і це було а ж ніяк не від холоду. Його погляд – говорив сам за себе. Проте, узявши себе у руки і виконуючи обіцянку, він попрямував до ванної, а коли прийшов, накинув на її плечі білий халат. Вона була вдячна за цей прояв турботи і ніжності. Він відчував її хвилювання і водночас нестримне бажання… бо це було спільним відчуттям.
   — Дякую. — Тихо промовила вона пересохлими губами.
   — Тобі дякую, моя Пташечко. — Спокуслива усмішка осяяла його обличчя.
   — Я кохаю тебе.
   — Я тебе більше.
   Вона поцілувала його ніжно і вдячно, але водночас це було якось інакше… поцілунок був сповнений сексуальності. Її пальчики провели по його шиї і опустились на груди, а її губи попрямували до точки за вухом, де відчувався його швидкий пульс.
   — Олексію… дякую. — Тихо подякувала вона.
   — За що? — ледь вимовив він, і досі відчуваючи її гаряче дихання на шиї.
   — За те, - що ти такий. — Вона обійняла його, так щиро… ніжно… вона була уся його, попри те, що ніч обіцяла бути цнотливою.
   — Я такий, - завдяки тобі. Твоєму коханню… ніжності… і своєму коханню до тебе. — Він обійняв її – це те поєднання, яке їм у цю мить і було потрібне. Коханням займались душі і серця. Вони одне ціле.
   Дилія легенько поцілувала його у щічку і солодко зітхнула.
   — Я скучила за тим, що… — Дилія засміялась.
   — За чим? — Олексій усміхнувся її сміху.
   — За тим, що мій носик натирає твоя борідка. — Широка усмішка, була наче яскрава зоря на небі.
   Олексій голосно розсміявся, а потім ще сильніше притиснувши Дилію до своїх грудей, потерся борідкою об її носик, щічки і палко поцілував.
   — За цим? За цим скучила? — сміючись разом з нею, запитував він і продовжував гру.
   — Мені лоскотно… лоскотно… — сміючись вона додала: — Так за цим! За цим! Я скучила за тобою!
   — Моя, Пташечко… моя… тільки моя! — цілунок за цілунком, він дарував її оченятам, носику, щічкам та солодким медовим вустам.
   — Звичайно, твоя! Лише твоя! — усміхнувшись, Дилія додала: — А ти – лише мій!
   — Лише твій. Тільки твій. — Губи Олексія знову опинились на її вустах. — Хочеш, я допоможу тобі у ванній?
   — Олексію! — вона вдавано насупилась, а потім засміялась.
   — Я у душ. — Дилія притримуючи халат, відійшла на декілька кроків від коханого і додала: — А ти – залишайся тут. Зрозуміло?
   — Зрозуміло. — Хитро усміхнувся він.
   Почуваючи себе радісною та щасливою, дівчина попрямувала до ванної.

   Сидячи на великому ліжку, Олексій нервував, чекаючи на Дилію, яка була у душі. Він боявся того, що побачивши її у рушнику, з краплинами води на тілі – не витримає, а тим паче не дотримає слова.
   Він зітхнув і скуйовдив собі волосся. Ніч обіцяла бути цікавою та безсонною.