Мій день

Прокинулась я доволі рано. Піднявши голову та побачивши збоку ліжка подарунки, моя пика розтяглась в широкій усмішці. Як же не хотілось вставати!

Зісунувши своє тіло з ліжка, я спершу вирішила переглянути свої подарунки. Сівши на стілець, мої руки потягнулись до першої коробки. Це, мабуть, подарунок від Іри. Тихе шарудіння паперу і кольорової стрічки, пальці, пройшовши по коробці, відкрили її. Заглянувши всередину, я злегка обімліла. Це ж червона сукня-олівець, з широким поясом і такими ж лабутенами. Такі, які я бажала собі вже давно. Та цей набір коштує, як новенький фотоапарат! Звідки ж в Іри стільки грошей?

 На пакунку красувалася вітальна записка з надписом: "Сьогодні на вечірці ти - бомба! І не смій позорити нас! Іруся, Надюша і з ними Макс... :)" Ну тепер зрозуміло.

Отже, пляшку шампанського від Тімки я одразу заховала на "чорний день", а в коробці Сашка були срібні сережки у формі ключа, як із рядків нотного зошита. Я одразу ж їх начепила. Впевнена, він помітить і зрадіє.

Загалом, образ на вечір повністю готовий.

Після святкового сніданку ми поїхали в місто. Місцем відпочинку ми одноголосно вибрали водні гірки в аквапарку.  Півтори години розважавшись там, усі ми попрямували кататись на роликах. Мабуть, долею вирішено, аби я не поверталась додому із пораненими колінами і побитим м'яким місцем, адже ще з дитинства вправно володію роликами. Та іншим довелось вилити сім потів, аби вціліти.

Іра схопилась за рукави Макса і, не відпускаючи, з криком, але намагалась стати на ноги. Макс в свою чергу тримався за ручку і сварив перелякану Іринку, аби вона його відпустила. Саша взагалі не хотів ставати на ролики - як відчував, адже майже одразу боляче впав на праву ногу. Я злякавшись за нього, допомогла піднятись і відвести на лаву. Він, запримітивши мою турботу лиш міцніше тримав мене за талію, коли я відводила його. От вже вміє користуватись ситуацією!

 Надя доволі швидко почала самостійно їздити, тим часом ми з Тімкою гасали та влаштовували справжні гонки. Доки до нас приєдналися всі інші, ми вже встигли злегка притомитись.

А далі можете пускати слинки - у кафе навпроти я замовила дві величезні сирні піци, хлопці пили пиво, а дівчата біле винце. Я просто освіжалась яблучним соком і морозивом.

Доки дівчата пудрили носики, а Макс пудрив Тімці мізки розмовою про життя, Саша відвів мене від столика на розмову.

- Подобаються сережки?- Запитав, кивнувши.

- Звісно.- Як тут можна заперечити. 

-Так, вибач, що без квітів, та це тільки початок. І обіцяний сюрприз ще буде.

- Уфф, інтрижка. Як твоя нога?

- Добре, ти мене тоді здивувала своєю вправністю. Якщо ти завжди така - це вееликий плюс.- Мовив, підморгнувши та ближче прижавшись до мене. - Тільки, бейбі, зараз не бий мене між ніг, як тоді, вперше. Гаразд?- Прошепотів. Я розсміялась, пригадавши той випадок, адже ззараз Саша стояв майже в такій самій позі.

- Тут така справа, ти тільки не сварись,- Мовив Саша, зашарівшись, - ми з Максом посварились на рахунок того випадку на пляжі, коли ми з тобою плавали. Загалом, ми заклали парі, що я сьогодні при всіх тебе поцілую. А якщо ні - то Макс зізнається про вас з ним Ірі.

- Що?!- Не зрозуміла я. - Тобто як поцілуєш? В сенсі про нас розповість? Та він з глузду з'їхав? Нічого поганого в тому нема, якщо Іра взнає, але якщо все ж взнає, то вона ж... Макс, що, страх втратив?!

- Саме тому я вирішив розповісти тобі, хоча не повинен. То, що робити?

- Звісно цілувати. Ну тобто...- Я, опустивши погляд, замовкла. Він повинен був зрозуміти, в якому сенсі я мовила "цілувати", та якщо Саша подумає не те, що потрібно... Та що зі мною? - Ну, тобто ти зрозумів, що Іра не має знати.

- Я зрозумів. - Кивнув Саша, усміхнувшись.- Отже, це відбудеться на вечірці, я подам знак Максу і покличу тебе. Тож не буде нічого неочікуваного, можеш насолоджуватись.- Він затримав невелику паузу. - Можливо, зробимо репетицію?- Прошепотів, дивившись мені в очі.

- Я гадаю, що в нас було досить моментів...- Прошепотіла я йому, підморгнувши у відповідь. Зізнаюсь, була не проти. Я навіть за цим засумувала.

Після такої інформації я лиш тільки те й робила, що чекала вечора. Новенька червона сукня, пристосувавшись під мою фігуру, підкреслювала всі фішки. Красиві туфлі пасували до моїх ніг, волосся лежало на плечах, сережки тихо сяяли. Зробивши макіяж, я повністю була готова. З хвилини на хвилину мала зайти Ірина. Я з нетерпінням чекала її аби побачити реакцію.

Стук у двері залунав несподівано, Іра зайшла в середину і на мить помовчала.

- Бомба, - Нарешті вигукнула. - Дама в красном. Ух, танспол, тримайся, тут такі королєви до тебе їдуть!- Весело вигукнула. Сама ж вона виглядала як завжди: на позитиві, вільно та відверто, біла сукня і підбори, в цьому образі вона здавалась крихіткою.

-Іро,  ти і біла сукня? Ти ж ненавидиш білий. Кажеш, що до весілля ще далеко.

-Сьогодні я готова до експериментів.

"Ой, готуйся!"- Подумала я пригадавши парі хлопців. Ці мудаки точно щось сьогодні влаштують. Потрібно бути позитивно налаштованими.