Нові пригоди (проблеми)

- Що?- Прошепотіла я. Чомусь у мене виникли змішані відчуття і я остаточно розгубилась. Раптове хвилювання та рум'янці на щоках іще більше збили мене з пантелику.

- Просто нам від себе вже немає сенсу приховувати про свої ем... почуття. Та й від усіх інших після сьогоднішнього вечора, також. - Дорікнув він. - Розумієш, наші пригоди на морі закінчуються, лишилось два дні і після цього всі поринуть в літо: хто на роботу, а хто на відпочинок. Це наш шанс щось спробувати нове. - Говорив Саша на одному диханні. Я дивилась на нього не відводячи погляду. На душі мені стало так тепло, невимовно добре від цих слів, цього погляду. Саша говорив правду, тут неможливо було заперечити. 

- Ну... гаразд. Так, я згодна стати твоєю дівчиною.- Говорила я йому і відчувала, як мої щоки доходять до точки кипіння. Саша на мить розгубився від моєї швидкої відповіді. Уявіть собі: той Сашко, що діставав мене своїми підкатами, зараз сором'язливо пропонує мені зустрічатись! Я тільки тоді запримітила, що він такий кумедний, коли соромиться! 

- Тобто, ти серйозно?- Запитав він.- Ти згодна! Це ж чудово! Одже, якщо так, то я тепер можу вільно тебе цілувати?- З хитрою посмішкою моргнув мені. Я, на мить подумавши, кивнула у знак згоди.- Чудово.- Прошепотів Саша, нахилившись до мене і обійнявши, навис наді мною і притуливсь губами. Що тут приховувати: це був пристрасний поцілунок, навіть з легкими слідами від покусів, нам не вистачало повітря та ми на це не зважали; від незручної пози я, не відводячи вуст, пересіла до крісла Сашка, сівши йому на руки. Як то кажуть: метелики в животі пурхали від цієї близькості. Далі все проходило в тому ж русі, доки я вже не могла дихати. 

- Гей, тут вже занадто спекотно, можливо повернемось у кімнату?- Запропонувала я.

- І продовжимо?- Ще цікавішу пропозицію виклав Саша. Я повісилась руками на його шию і він поніс мене до спальні. Там я, звільнивши його тіло, хотіла оглянутись і зробила рішучий крок назад та не помітивши ззаду кут ліжка, я всією силою гатянулась ногою. 

-Ай! Чорт, як боляче!- За долю секунди Саша почув з мого ротика трьохповерховий мат і, швидко зреагувавши, ухилив мене від падіння і ввімкнув світло. Я, присівши на ліжко, трималась за ділянку правого коліна. Так крім коліна ще й ніготь пальця зачепило. 

-Що?! Де болить?- Заметушився Саша, присівши біля мене.

- Нічого, пройде, мені мабуть час повернутись до сабе в кімнату.- Відказала я, адже мені не хотілось турбувати Сашка, я й так тут надовго затрималась. Та мої плани перервав недбалий рух встати з ліжка і моя нога просто вивернулась на бік, від болю і нерівноваги моє тіло похилило на бік. Саша заледве встиг підхопити мене і міцно прижати до себе. 

- Бейбі, та не рухайся ж ти, бо втретє я вже не встигну зловити тебе. - Скомандував він і посадив мене на ліжко.- Підіпрись на подушку і поклади ногу горизонтально, ось так.- Попросив, бережно та з неймовірною ніжністю допоміг мені це зробити, погладжуючи мою ніжку. Ця серйозність мене так приємно здивувала.

- Ого, ти розумієшся на медицині?- Прошепотіла я, хоча хотілося пищати і вертітись від болю, як змія. Я намагалась не показувати свого болю і відволікти від цієї ситуації питаннями.

- Я? Жартуєш? Нічорта з медицини мені не зрозуміло. Просто подумав, що в такій позі буде зручно і біль мине.

Я усміхнулась і так лежала на ліжку, а Саша голубив мою руку.

- Можливо залишишся у мене ночувати? Адже, знову я тебе одну не пущу іти, бо потрібно буде завтра фіксувати перелом.

- З тобою?

- Ну можеш зі мною, якщо хочеш.- Підморгнув мені Саша. І потрібно було таке ляпнути? Я повернула голову в сторону скляних дверей тераси і дивилась, як вітерець обвиває гілля дерев.- Мовчання- знак згоди.- Спростував для себе Саша і, підійшовши до шафи, зняв свою футболку.

- Гей, я взагалі то пожартувала, щодо твоєї проподиціїї спати разом.- Вигукнула я, побачивши, що він роздягається. Саша дотепно кинув на мене поглядом і, не повертаючись, вийняв з полиці іншу футболку і рушник та промовив:

- Я, між іншим, просто переодягнутись хотів і піти прийняти душ, але якщо ти вже так наполягаєш то...

- Це не те, про що ти подумав, вибач. Можеш іти.- Випалила я від сорому. Чорт, що я за людина така? Якась халепа, просто. Саша, підійшовши до мене, нахилився і, поцілувавши, прошепотів:

- Будь тут. Відпочивай. Якщо, повернувшись, я тебе тут не знайду, то ти будеш ховатись від мене до кінця життя.

Відійшовши, він вимкнув світло і закрив за собою двері. Я полегшено видихнула. Нарешті, за весь день я можу зібрати думки докупи. Стільки всього сталось за сьогодні! Здається, ніби все - це сон. Я - Юліанна, мені сьогодні виповнилось двадцять два, святкувала я свій день народження під час мандрівки з друзями до моря. Добре розважилась, повеселилась, натанцювалась. Стала піддослідним кроликом у експерименті "Цілуй, або випливе правда". Пережила хвилини правди перед Ірою, взагалі, дивним чином пережила цю гулянку. У найкращому вечорі життя зізналась у своїх почуттях. Отримала просто безглузду травму, стомилась, не виспалась. Це мій найкращий день народження, най я в морі втоплюсь, якщо це не так! :)))

Думки, що лилися в моїй голові рікою, поволі перемішувались і ставали кашею, нога вже мене не так турбувала, відчувся полегшений спокій. Сашка я дочекатись не змогла - заснула...

Ой, як моя макітра кипить! Це я відчувала крізь сон. Та які б почуття не охоплювали моє тіло, повіки не слухались і не хотіли відкриватись. Можливо, я так би і лежала далі, якби не пригадала, де заснула. Очі враз відкрились і оглянувши місце, я зрозуміла, що лежу в спальні Сашка, на його ліжку і... з ним. Я повернула голову - він лежав по лівий бік від мене і спостерігав за мною, очевидно, що дивився, як я спала. 

- Прокинулась?- Прошепотів він.

- Угу. А ми, що всю ніч спали разом? Між нами нічого ж небуло?

- Коли я повернувся, ти вже явно не бажала чимось зі мною радитись. Я пробував лягти на підлозі, але скромне місце біля тебе мені значно миліше. Ще мені приходило в голову роздягнути тебе, щоб ти зручно спала, та зрозумів, що це зайве.