Серце у полоні або світлина всього життя

Ситуація з Максом

Ми з Максом сіли на ліжку, він пригорнув мене до себе. Давно у нас не було такої відвертості. Бувало, колись (після нашого розлучення) ми часто продовжували спілкуватись, Макс розповідав, що познайомився з дівчиною Ірою, правда тоді я ще не знала, що нею є та сама моя подруга. Він ділився переживаннями, я розповідала Максу про свої події в житті. Але останнім часом такі розмови проходили все рідше.

 А, чому ми ще тоді не розповіли Ірині про свої відносини? Тоді це нам здавалось не потрібним, ми гадали, що ще прийде час... от і прийшов. Принаймні, вже, з одного боку, непотрібно нічого приховувати, а з іншого - навпаки, бути обережними, адже один кривий погляд, або зайвий доторк від мене Максу, або навпаки - і Ірина спалахне в ревнощах, бо після отримання правди вона буде пильно спостерігати за нами, навіть попри те, що у мене вже є хлопець (ох, від цієї думки, що "в мене є хлопець", і ним є саме Саша, всередині аж дух перехоплює).

- Отже...- Розпочав Макс після кількасекундової мовчанки.- ти мене, мабуть, зараз клянеш.

- Ну, думка пролітала.- Підтвердила я, Макс хмикнув.

- Це дуже вчасно, що коли ми зізнались у всьому Ірі, в цей момент у тебе почались нові стосунки. Так, хоча б менше ревнощів буде. Я надіюсь. Скажи мені: ти серйозно познайомилась зі Сашкою вперше, тоді, коли ми зустрілись і мали рушати в дорогу сюди?

- Ну так. Тебе це дивує?

- Звісно, що дивує! Ми приїхали сюди на тиждень, скоро вже маємо повертатись, а ви заявляєте про відносини. Мені цікаво, коли ви встигли один одного закадрити? У вас, типу, любов з першого погляду?

- Що? Ні!- Заперечила я, адже зовсім так не вважала.- Саша на початку мене взагалі нічим не вразив.

- Я так розумію, що тут зараз має бути "але".

- Угу, оте "але" в тому, що одразу в машині Саша почав до мене приставати і робити компліменти у вигляді смс.

- Ну я казав, що любов з першого погляду, просто не взаємна.

Для мене тоді це було, радше, інстинкт самця, або, що Саша намагався всім сподобатись таким чином. Але це точно не була миттєва закоханість, я так думала. Цю свою думку я й пояснила Максу.

-Ну, не знаю, як тобі це правильно пояснити...- Зам'явся у відповіді Макс, чого я не зрозуміла.- Просто Саша з нами поїхав завдяки Тімці, і якби Тімка з Надійкою не посварились, то Саша їхав би з ними автомобілем. До того вони часто тусувались і я також бував у їхній компанії. От, по їх розмові я зрозумів, що Сашка мав їхати з нами не сам, а... зі своєю імовірною дівчиною. Хочу вірити, що це брехня, але як я зрозумів, Саша мав тут бути зі своєю другою половинкою.

- Не зрозуміла...- Напружилась я. Що це означає?!- Ти, взагалі, впевнений в тому, що говориш?- Насупила я брови. Як же таке може бути, це ж просто неможливо!

- Я невпевнений, просто хочу одразу все тобі розказати, а далі вирішуй сама. Я також хочу вірити в те, що це просто чутки, але, все ж перевір. А я, мабуть, піду.

- Угу, пора вже.- Буркнула я, не зваживши на свій тон, проте вирішила провести його. Вмить все похололо тоді, коли Макс і я вийшли зі спальні, саме, як по коридорі йшов Саша. Я застигла на місті, а Макс розгублено сперся об стіну, бо дорогу йому перегородив Саша, явно не вдоволений тим, що побачив.

- Не зрозумів!- Обурено мовив він. "Ой!"- подумала я, не зрушивши з місця.- А, що це ви робили вдвох?!

- Розмовляли... про Іру.- Невпевнено прошепотіла я, хоча питання було поставлене не мені, а Максу. Сам він лиш підтвердив це кивком, та зміг прослизнути у свою кімнату. Я трохи розслабилась.

- Це, що таке було?- Невдоволено продовжив Саша.- Я чогось не знаю?

-Та чого ти можеш не знати? Ми просто радились. Це я хотіла запитати в тебе, що це було? Ти, що ревнуєш?

- Хто? Я? Аніскілечки.- Невдало відбрехався Саша. Я лиш охопила його шию руками і поцілувала. Звісно, що Сашко ревнував, по його обличчі все було написано. Це так було приємно! Я й уявити собі не могла, що Саша так приревнує, тай до кого? До Макса? Все ж таки, було так добре (і трохи смішно) від таких реакцій. Тут від Іри спокою не діждешся, щей ще один ревнивець знайшовся! Я трішки заспокоїлась, подумки зробивши для сабе висновок: ревнує - отже кохає, а якщо кохає - то нікого іншого окрім мене не має!

- У знак примирення я кличу тебе до себе ввечері на романтичну вечерю.- Прошепотіла я йому, той зрадістю погодився. Все ж, щоб там не було, я вирішила перевірити чутки про Сашу саме таким чином - вечерею. Влаштую відкриття "скелетів у шафі", можливо тоді переконаюсь у всьому і буду спокійна...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше