7 розділ

7 розділ

--Ти не знаєш що ми не зовсім прості люди. Ми перевертні--випалив він дивлячись на мою реакцію.

--І що я знаю що нашу планету населяють не тільки люди.

--І як ти не змогла розгадати нашу фамілію?--він усміхнувся.

--Левріє? Ігор Левріє.

--І...

--Французка?

--І....

--Левріє, французькою--lévrier,--і тут мене настигло розуміння-- Вовкулака?

--Ага і ми дуже не любимо рід твого дружка.

--Чому?

--Його фамілія?--дав мені підказку Ігор.

--Арджент, французькою--argent--срібло.

--Тепер ти розумієш все і я можу тобі розповісти. Наш рід, він зародився у Франції але там перебували ми там перебували доволі довго але прийшли мисливці маги які були помішані на тому що вони всесильні, стали методично винищувати магічні раси і ми змушені були тікати звідти в Україну, тут було безпечно тому, що в цій маленькій країні нас ніхто не міг знайти, та це вже закінчилось і лише деякі безумці старовіри можуть вбити когось з нас, деякі як твій дружок цей Арджент приперся сюда і наше життя знову під загрозою. 

-- Зачекай, невже світ настільки тісний що він приперся з Франції сюди для того аби вбити тебе, я думаю що це тупо.

-- Христя перевертнів залишилось не так вже й багато і ці безумці хочуть винищити нас з лиця землі нас з лиця землі. Вони полювали на нас споконвіку і таких як я залишилася менше сотні, тому я змушений його знешкодити.

--Ти думаєш він може комусь нашкодити? Він не такий і я впевнена що він ще ні разу не вбив перевертня в нього навіть думки такої не було.

-- Ти в цьому настільки впевнена? Як ти мені можеш це довести?

--Я можу. Вгадай у кого талант розпізнавати правду?-- так за час проведений в академії я розкрила свій перший талант мені ніхто без вийнятків не міг збрехати.

--Навіть не дивлячись на ситуацію я радий що ти уже робиш успіхи-- він усміхнувся.

--Тобто коли я вступила в академію ти за мене не радів? І коли почала заробляти перші гроші ти не радів?

--Радів, але мене завжди непокоїв той факт що ти належиш до людської сторони світу а не до магічної-- він підійшов до мене і обійняв-- ех.... знав би тато що його пташка стала магічкою його першою реакцією стала радість.

--А тепер пішли катувати твого дружка-- він потер руку в руку з кровожадним виглядом.

--Який він мені дружок, я його терпіти не можу.

--Якщо так то чому ти йому не допомагаєш?

--Знаю що він не винен і моє відчуття справедливості не хоче дати зробити непоправне.

--Ти завжди була дивною--він закотив очі.

Ми дібрались до передпокою де сидів занепокоєний Рудий з Марком і Педро . А також Талер під конвоєм двох охоронців які кожен раз сіпались коли він ворушився. Я сіла навпроти нього.

--Талер я буду тобі завдавати питання і ти маєш мені відповідати чесно інакше ці молоді люди зроблять тобі капець--він усміхнувся.--Так почнемо. Ти належиш до сім'ї Арджентів?

--Так.

--Правда. Ти полюєш на перевертнів?

--Ні.--Так само без емоційно відповів він.

--Правда. Ти вбивав перевертнів?

--Ні.

--Чи маєш ти бажання вбивати вовкулак?--останнє і основне запитання.

--Ні.

--Він чистий--я повернулась до Ігора.

Всі якось полегшено видихнули навіть охоронці-амбали. Потім сіли всі разом пити чай. Ігор розпитував мене про те як я дізналась про це все і як взагалі живу, а я йому розповідала про своє життя. Ми гарно посиділи я навіть рослабилась, посиділи як компанія друзів. Нас відвезли назад до академії і я пішла готуватись до сну я весь час прокручувала події які стались зі мною, це ж виявляється я багато років жила серед магії і навіть не підозрювала про існування її. Але зараз я навіть рада що все так.