Серце вогню

13 розділ Дурдом

Христина

Коли до вечері залишилась лише година я почала збиратись. Мені в лом вдягати якесь пляття тому я одягла чорні джинси а зверху білу блузу з цюпкої тканини. Випендрюватись я не мала ніякого бажання тому була без прикрас лише захопила ніж подарований Рудим. На голові звичайний пучок і все. Я навіть не красилась. Навіщо? Я хочу поскоріше звідси змитись тому буду робити все для цього потрібне. А поки подивлюсь комп'ютера. За пошуком натхнення я прошарила інтернет на тему Франції. А що? Я з мого перебування тут маю намір взати якомога  більше користі. І так вийшло що я трохи забарилясь і коли за мною зайшла Лілі я уже запізнювалясь. Вона провела мене до круглої столової з пишно накритими трьома круглими столиками і панорамними вікнами які виглядали у сад. Також тут було три двері з одної вийшли ми.

  Я відразу помітила своє місце воно було єдине не зайняте. Три круглих столика розрахованих на десятку людей. Тобто всього дівчат тридцять. Оскільки я запізнилась то всі погляди, злі й не дуже, були спрямовані на мене. А я що? Я старалась не подавитись своїм сміхом. Потрібно було тільки поглянути на дівчат як у голові спливала фраза " Ото блін бойовий разкрас" сказана поціновувачем жіночої краси Талером коли він зустрів двох таких дівчат в парку. Чесне слово стільки косметики що могло вистачити середньостатистичній жінці на життя, мені на хвилинку стало їх жаль, за їх переживання " А вдруг потече?" . А прикрас вони понадягали стільки що в очах рябить від блиску, абсолютно без смаку вони понядагали всьго побільше і були схожі на мавп які втекли з зоопарку. На їхньму фоні я виглядала прямотаки як біла ворона. Бідний принц мені його дуже й дуже шкода. Схоже мене тут тепер не люблять. Ще в цій залі небуло чим дихати від різких парфумів ні, якби був один аромат то це ще нормально але коли змішались всі аромати шанель, луї вітон, діор і ще якоїсь фігні то мої легені вже вибухають. А оскільки я алергік то це було вже занадто і мені швидко стала зле. До свого місця я навіть не дійшла, а відразу попрямувала  до якогось чоловіка, судячи по формі офіціанта.

--Вибачте, не могли б ви принести мені склянку холодної вони--попрохала його. 

--Леді погано?--стурбовано запитав він.

--Так я алергік і тут забагато ароматів.

--Одну хвилинку-- він розіміючи кивнув, я бачила що йому важко було тут знаходитись.

--Держіть воду--він подав мені склянку-- ось ще пігулка для таких як ви. Мені ніби й полегшало але відпустити мене не могли тому просто поміняли місцями з якоюсь дівчиною і всадили мене біла прочиненого вікна. Яка іронія долі  магія може вилікувати майже все на світі але не алергію. 

  Я спокійно собі їла, а на мене споглядали всі двадцять дев'ять пар очей з ненавистю. Напевно думали що подавлюсь але мені впринципі було пофіг. Ну дивляться то хай дивляться а я їсти хочу цілий день в роті нічого не мала, я могла попросити Лілі щось принести але мені просто не хотілось, а зараз як глянула то аж слинки течуть. Коли уже наїлась і перейшла до десерту знову огледілась на дівчат. Всі їдять почучуть і до десерту, шоколадного тортика між іншим, навіть не доторкнулись. Ну правильно фігуру бережіть а я жахлива солодкоїжка. Коли я наминала цей чудесний тортик половина спочатку оглянули мою фігуру а пітім зі здивуванням споглядали за тим як я знищую десерт. Ну авжеш я з'їла величезний стейк, картоплю фрі і ще й наминаю десерт. Що в їхньому розумінні не вписувалось в те що в мене доволі тонка талія і не висять боки. А весь секрет, я мало того що неможу поправитись так мої тренування спалюють всі зайві грами. Ха, а вони мучаються на дієтах. В результаті я вийшла з залу найперша в супроводі того свмого офіціанта.

--Леді я поміти що ваша поведінка нетипова для всіх леді, скажіть звідки ви?--нарешті задав він питання яке його мучило.

--Я з України, а там істині Українці вражають не прикрасами та макіяжем а собою. Добраніч.--я попрощалась з ним.

  Все, цей дурдом закінчився. Я замкнулась і переодяглась зробивши процедури наніч. Взяла комп і порозсилала повідомлення друзам що все нормально. Всім окрім Олесі, вона не знає про цей світ, тому довелось їй збрехати що я поїхала на конкурс художників. Всім іншим розповіла правду. Все спати, завтра буде важкий день.

Талер 

За допомогою своїх здібностей дивитись у дзеркала я спостерігав за дівчатами. У мене такий талант що через одне якезавгодно дзеркало я міг бачити що робиться навпроти іншого. Мене пробирав сміх. Христина своїм намаганням не виділятись стала білою вороною серед наштукатурених ляльок. Бррр.... самому бридко дивитись на їхні жалюгідні обличчя. Вони всі так зло споглядали на Христину що мені мимоволі сатало за неї страшно. Потім вона швидко втекла від них і  супроводі дворецького у мене щось всередині ворухнулось коли вона знакла з поля зору з ним. Та все стало в норму коли вона з'явилась в полі зору дзеркала в своїй кімнаті. Хоча я й мав бажання підглянути як вона переодягається, та знімала Христина одяг за ширмою, куди обзор дзеркала недосягав. 

  Я спосперігав за нею у картатій піжамі з сердечками яка пробуджувала в мені ніжність і бажання піклуватись нею. Вона щось клацала на комп'ютері а я не міг відірвати очей від неї, навіть коли вона заснула.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше